Вареники та видовища

0

53376Олександр Біленький

Один день роботи Верховної Ради України коштує 2,3 мільйони гривень, – говорив Олександр Єфремов опозиційним політикам, які блокують парламент. Очевидно, це мало би звернути увагу на те, що опозиціонери – саботажники.

Втім, з точки зору виборця звичайного (назвімо його Homo electus) і робота парламенту, і його блокування не несуть нічого хорошого.

Прогляньмо еволюцію бійок у парламенті. На початку 1990-х сутички Степана Хмари у парламенті були щирими та являли собою гідну заміну нудним протокольним засіданням Верховної Ради УРСР. Втім, користі від них було значно менше ніж епатажу.

Блокування трибуни та бійки в парламенті були канатом між «Багаті теж плачуть» і «Шоу Савіка Шустера»  (хто дочитає до кінця – побачить цю назву ще раз).

Час летів стрімко. Новоявлені «нові українці» швидко зрозуміли, що бійки та блокування – ефективний метод досягнення своїх політичних цілей. Апогеєм такого підходу можна вважати бійку в парламенті під час підписання Харківських угод. Сильнішій стороні вдалося досягнути свого.

Перемога у фізичному протистоянні була констатацією перемоги за владу та демонстрацією сили.

Парламент обраний у 2012 році є найбільш театралізованим парламентом в історії України.

По-перше, не існує змагань політичних еліт, а є декілька груп впливу, які хочуть забезпечити собі майбутнє. Їх тепер менше, ніж рік тому і можна перерахувати на пальцях – Ренат Ахметов, Дмитро Фірташ, Ігор Коломойський, Віктор Пінчук, Олександр Янукович і його команда. Саме ці особи визначають політичне «розмаїття» українського політикуму та прямо зацікавлені у проході до влади малозабезпечених, за олігархічними мірками,  політичних партій – «Батьківщини», «Свободи» та «УДАРу».

По-друге, основні важелі прийняття рішень сконцентровані  у руках однієї людини та його родини. Український парламент у 2013 році працює на таких же умовах як, скажімо в УРСР у 1986. Для незалежної діяльності у опозиції немає основного – власних фінансових потоків і реальної підтримки народу.

По-третє, кожна бабуся в селі знає про зовнішній борг України, про медичну реформу та її руйнівні наслідки. Однак усі хочуть шоу – і вони вибирають шоу.

28 жовтня люди голосували не за партії. Не проти влади чи за опозицію.

Прихід до влади «Свободи»  і загибель Народної партії та СПУ – це заміна серіалу «Рабиня Ізаура»  на серіал «Дика троянда». Новий сезон на улюбленому каналі.

Малого розголосу набув той факт, що восени 2012 року нова надія опозиційного електорату та середнього класу (Віталій Кличко) був присутнім на відкритті нового заводу Пінчука. Ця подія – не вина самого боксера, але обов’язкова умова людини, яка прийшла в політику.

Блокування-2013 проходить під гаслом «особистого голосування депутата».  Що це може дати  у сучасних умовах для народу. Оптимістична новина – близько чотирьохсот робочих місць людям, які будуть представляти бізнесменів, якщо особисте голосування-таки введуть. Реалістична новина – нічого. Блокування – шоу.  Уявіть собі залежність людей, які готові за досить мізерну в бізнес-колах зарплату (14 тисяч гривень) сидіти весь день, від людей, які можуть платити таку зарплату щодня. Чи панацея особисте голосування? Так, це хороший шлях спрямувати «відкати» за голосування від голів фракцій у особисті кишеньки депутатів.

Що дає нам підстави вважати, що блокування парламенту – бутафорська затія?

По-перше, усі депутати УДАРу одягнуті у красиві червоні светрики з написами. Очевидно, цей одяг готувався заздалегідь і метою їх виготовлення є одне – додатковий продакт-плейсмент (розміщення торгової марки в ефірі)  у новинах.

По-друге, намагання з усього зробити піар-привід з усього перевалило навіть за той рівень, який дозволяв собі Ющенко. Чого варта поява Марії Матіос із варениками. Подумайте собі – авторка роману «Нація» варить вареники, щоб поставити їх перед фотокамерами та сказати – це «захисникам вітчизни». Дивно, але вареники показують на ТВ, про них пишуть у ЗМІ.

По-третє, значимість особистого голосування на тлі інших подій.

А тим часом…Тим часом гірники структур ДТЕК почали боротьбу за свої права та були названі провокаторами. Тим часом десятки тисяч працівників «Аеросвіту» позбуваються робочих місць. І це лише два приклади конфліктів, які спалахнули та згасли, не отримавши свого розвитку.

Що забезпечують ігри опозиціонерів у блокування? Величезний ефект «хліба та видовищ». Точніше – вареників і видовищ. Вареники – це низькі заробітні плати на тлі підйому імперій Ахметова та Януковича-сина. Видовища – це зрізання паркану перед парламентом, блокування трибуни. А в перервах – Шоу Савіка Шустера.

Поспішайте вимкнути телевізор, вилогінитися із фейсбука та переглянути, які нові закони вступають в силу. Олігархи роблять усе можливе, щоб використати Ваш час. А що ви маєте навзаєм?

Червоні светрики, вареники та проблему з найбільшим горем України – особистим голосуванням. Мені аж сюди відчутно, як ви переймаєтесь ним щоранку та щовечора. У робочий і неробочий час.




Loading...



Залишити коментар