Закон «Про зайнятість населення» – стариганам тут не місце?

0

Олександр Біленький

Під жарти «Кварталу» та бій курантів у силу вступив закон «Про зайнятість населення», прийнятий у  липні 2012 року.

Закон, який мотивує до навчання

Згідно з новим законом, працедавець оплачує навчання працівника за умови, що той відпрацює потім на фірмі один-три роки, залежно від витрат.

Що це означає? На практиці це означає прив’язку людини до конкретного підприємства без можливостей переглянути розмір зарплати протягом цих «одного-трьох років».  Молоді працівники, які потребують додаткового навчання зазвичай  просто бояться втратити робоче місце та навіть не думають переглянути виплату коштів у договорі.

Відповідно до закону, особи, вік яких уже за 45 років, а стаж – менше 15 років,  мають право на ваучер для безкоштовного перенавчання або підвищення кваліфікації   на суму не більше 10 прожиткових мінімумів, тобто – близько 11 тисяч гривень.

Таке положення стало би у нагоді для пеніцитарної системи як засіб адаптації ув’язнених. На цьому переваги даного рішення закінчуються.

Закон, що поборов ейджизм

Оповідання «Пурпурові поля» Роберта Крейна розповідає про суспільство, де до влади прийшли молоді  та амбітні люди (прихильники Програми), які ненавидять старих і слабких. Фабула розгортається навколо пошуків роботи Скотом, який досяг 35 років. Однак, Програма вважає, що це – крайній вік.

 Коли це оповідання вийшло друком у СРСР, вікова планка в 35 років здавалася смішною. Уже на початку 2000-х  фахівці відчули, що таке бути 35-літнім, коли в оголошеннях на ключові посади зазначалося: «Не старше 35 лет».

Здавалося, новий закон має вирішити цю проблему, адже його лобісти наголошують на тому, що в оголошеннях про вакансії заборонено вказувати вік і стать кандидатів, вимагати дані про особисте життя(національність, сімейний стан, віровизнання, партійність).  Однак ми всі чудово розуміємо, що HR-директора (інша назва кадровиків) не так і легко обдурити.

Особливо тоді, коли інша стаття закону позбавляє від виплат єдиного соціального внеску працедавців, які надають «перше робоче місце» для молоді та місце для безробітних, яким за 50. Введення таких нюансів не несе полегшення на податкову систему країни та, як би не здавалося, не захищає інтересів молоді і тих, кому за 50.

Передусім, це положення захищає власника бізнесу, який може брати на роботу молодь та літніх людей за нижчі за ринкові ціни, посилаючись на відсутність досвіду або вік відповідно. Оплата соціального внеску, насправді, не так  і страшна для підприємств, які видають зарплату «в конвертах».

Жахливе слово аутсорсинг

Вперше в цьому законі вжито формулювання «неповна зайнятість» щодо осіб, які виконують роботи поза штатом підприємства, тобто – за договором підряду або на аутсорсингу.

Практика аутсорсингу в позитивному значенні допомагає підприємствам зменшувати витрати на робітника (переважно за рахунок виплат державі, а не за рахунок зменшення оплат працівникові) та таким чином конкурувати за прибутки.

В українських реаліях узаконення аутсорсингу в період спаду ділової активності швидше змушує вгадувати, навіщо це потрібно. Для багатьох працівників «договір аутсорсингу» звучить як «кидок», адже часто працівник домовляється з працедавцем на словах, навіть не підписавши традиційного «оферу» (документ із переліком і терміном робіт).

Також підписання договорів підряду зменшує можливість організованого відстоювання інтересів працівників. У  таких компанія досить часто рівень зарплат є індивідуальним (крім підприємств, де є поділ за грейдинговою системою, яка регулює межі зарплат відповідно до рівня у структурі компанії).

Одним із видів аутсорсингу є аутстафінг, коли людей наймає рекрутингова агенція або фірма-парасолька, яка заключає договір із підприємцем. Таким чином, працівник має контракт із юро собою-одноденкою, яка може зникнути так само швидко, як реєструвалася.

Кому і як це вигідно

Узаконення «неповної зайнятості» недаремно відбувається в період переділу на рівні фінансово-промислових груп, а не в період ділової активності, коли  аутсорсинг  масово забезпечував кадрами малі та середні підприємства (особливо в період докризового будівельного буму).

Головна бізнес вигода узаконеного аутсорсингу – виведення витратної  частини (зарплат) за межі структур компанії. Окрім економії на соціальному пакеті, це також дає змогу знизити показник прибутку  підприємства до оподаткування.

Варто врахувати, що виведення за межі штату менш оплачуваних працівників також дає змогу підвищити індекс  доходу на одного працівника, що є одним із критеріїв оцінки ефективності компанії (поряд із ефективністю використання технологій і ефективністю використання основних фондів). Зазвичай, ці критерії завищують при оформленні кредиту на юридичну особу, виставленні акцій компанії на біржу чи продаж підприємства.

Характерно, що про найм за системою аутсорсингу зараз активно говорять власники шахт – одні із перших кандидатів на виведення свої кошти в офшор і виїзд за кордон.




Loading...



Залишити коментар