3 пояснення, чому занепад місцевих ЗМІ підриває демократію (на прикладі Британії)

0

234 копия

Місцеві засоби масової інформації є галуззю у вільному падінні. За даними Національної спілки журналістів (National Union of Journalists (NUJ)) Великобританії, з березня 2011 року було закрито більше 150 місцевих газет.

Газети, що вижили, далі страждають від зниження тиражу і доходів, пришвидшуючи скорочення і роблять відчайдушні спроби, щоб знайти стійкі цифрові стратегії. Сотні були скуплені великими місцевими групами ЗМІ, основні з яких Johnston Press, Local World, Trinity Mirror і Newsquest. Це призвело до того, що місцеві газети стають все більш і більш одноманітними, не тільки в стилі і обсягу змісту, але також з точки зору подачі.

Як зазначається в доповіді Інституту досліджень суспільної політики, це призвело до надзвичайно концентрованого медіа-ландшафту із заниженням питань місцевого значення. Однак важко виміряти, наскільки негативно такі тенденції впливають на демократичне і суспільне життя.

Ось 3 моменти, де цей вплив відчувається:

  1. Голоси громадян стають тихішими

Занепад місцевої медіа-індустрії призвів до просиджування в редакції, тобто газети стають все менш рухливими і прикріплені до своїх місць. Журналісти (якщо такі є) менше розуміють, що життєво важливими є практики спілкування з людьми і знаходження тем. В жодному разі ми не сумуємо за Уотергейтом чи скандалом з розтратами депутатів, але нам не вистачає маленьких розповідей з повсякденного життя, образів, проблем людей і духу часу суспільства.

Такі історії можуть все ще скривати (технології та соціальні медіа відіграють величезну руку допомоги), але цього досягти набагато важче з обмеженим числом перевантажених журналістів, які постійно сподіваються робити більше. Це призводить до порушення зв’язку між місцевими ЗМІ та громадами, які вони представляють. Маленькі і не дуже детальні розповіді створюють ситуацію, коли голоси громадян звучать тихіше, оскільки їхні традиційні платформи для висловлення думки зникають. Звичайно, голоси все ще можуть з’явитися в “блогосфері” або “Twitterverse”, але їм часто не вистачає повноважень або впливу, щоб бути почутими – вони зазвичай просто губляться в порожнечі.

  1. Хто змусить негідників відповідати?

При нестачі журналістів, які б готували історії, роль місцевих газет часто зводиться до опусів для місцевих рад, поліції та бізнесу.

Це змушує серйозно задуматись з приводу потенціалу для розслідування і критичного осмислення основних, в даний час, джерел контенту, оскільки всюди існує особиста зацікавленість. Є великий демократичний запит в наявності журналістів, які здатні прийти на засідання ради та притягнути місцевих політиків до відповідальності за свої дії; журналістів, які можуть відстояти позицію спільноти і змусити відповідати за провину. Без цього ключові рішення можуть заховатись за незліченною кількістю сторінок засідань та зустрічей в Раді. Все загальнодоступно, але все майже непроникне.

Разом з тим, як місцева преса стає все менш здатною досліджувати або навіть висвітлювати такі питання, існує тенденція, що ця робота має перейти до дрібних, незалежних блогерів. Таких блогів достатньо, але вони не користуються популярністю. Швидкий пошук навколо новин у місцевих блогах про події в області Лідс/Йоркшир підкидає більше, ніж декілька дивовижних знахідок. Приклад, який  спадає на думку, це блогер на ім’я «Білл», який викрив раду Лідса в тому, що вона викривила дані про вільний простір в додатках для планування нового житла.

Тим не менше, проблеми, розкриті в працях блогерів, таких як Білл, мають шанс загубитися на просторах Інтернету, адже рідко потрапляють на очі тим, для кого це має значення – місцевим громадам. Без прямого зв’язку з аудиторією багато блогів залишаються прихованими і непомітними.

  1. Це не відсутність таланту чи інтересів; це брак ресурсів.

Мається на увазі, що це не відсутність таланту чи відсутність людей, готових взяти на себе такого роду роботу. Чого не вистачає, так це ресурсів – в першу чергу інфраструктури і грошей. Це знайшло своє відображення у прощальному листі редакції «Проекту Нових лівих» (New Left Project), котрі заявили:

«Технології тепер доступні для готування публікацій, просування і дешевої та ефективної співпраці; без будь-яких ресурсів, ми змогли замовити і опублікувати серйозний, оригінальний аналіз життєво-важливих політичних питань за останні півтора десятиліття. Наш основний висновок, однак, полягає в наступному: постійне альтернативне медіа займає час і потребує грошей. Якщо ми хочемо більш різноманітний ландшафт в ЗМІ нам краще почати з’ясовувати як це фінансувати».

Хоча сферою видання New Left Project була політика, його діяльність безпосередньо пов’язана з місцевими засобами масової інформації. Навіть з охочими письменниками, журналістами і редакторами, разом з усіма перевагами технології, нові медіа-проекти все ще стають жорсткими тимчасовими помийками, які відчайдушно потребують фінансування.

Те, що ми бачимо – це логіка капіталу, яка створює дефіцит в демократії. Люди прагнуть гідної місцевої журналістики, але пошуки прибутку постійно скидають їх із традиційних платформ. З’ясувати як з цим працювати, буде непросто.

Однак, сподіваємося, що в інтересах демократії місцева журналістика повинна мати майбутнє.

Алекс Вебстер

Переклад: Ганна Єрмак, для «Страйку»

Джерело





Loading...



Залишити коментар