Декриміналізація дозволить спрямувати вектор боротьби на справжню наркозлочинність, – Тарас Ратушний

4

 

Кілька сотень учасників Маршу Свободи, які зібралися 18 травня на Михайлівській площі у Києві, вимагали від уряду  негайно ратифікувати Національну стратегію щодо наркотиків та скасувати кримінальну відповідальність за зберігання незначних кількостей заборонених речовин без мети збуту. Міліція має боротися зі справжніми злочинами у сфері наркотиків, вважають учасники Маршу, а не переслідувати людей, чий “злочин” лише дрібка конопель у кишені.

 Уявлення про “боротьбу з наркотиками”, що домінують сьогодні в пост-радянському світі справді базуються на доктрині міжнародних конвенцій 1961 року, які тоді пролобіювали Сполучені Штати Америки. Конвенції ратифікували всі країни світу, чим зобов’язались привести свої законодавства у відповідність до цих положень. Зокрема, визначалось, що певні речовини не мають терапевтичного застосування і тому мають бути заборонені й викоренені із людською свідомості та планети Земля.Активісти також стверджують, що діюче законодавство неабияк сприяє зловживанням: міліція підкидає затриманим наркотики і шантажує їх, погрожуючи кримінальними справами. 

Кримінальну відповідальність за зберігання невеликих доз заборонених речовин пропонується замінити на адміністративну.

Про це та інше в інтерв’ю прес-аташе Маршу Свободи Тараса Ратушного.

***
Тарасе, існує думка, ніби список наркотичних речовин сформовано базуючись на застарілих стереотипах та без урахування наукової думки. Так це чи ні?

 Такою речовиною у 61-му було названо канабіс разом з героїном. Це започаткувало міф про те, що між цими речовинами можна поставити знак рівності. Конвенції також створили й інші, не менш непробивні стереотипи, які  переважували здоровий глузд більше людства більше 50-ти років.

Зокрема, будь-які наукові дослідження стосовно медичних властивостей канабісу були забороені, адже без будь-яких досліджень всі погодились, що канабіс не може мати  терапевтичного застосування. Спроба безглуздою забороною зупинити науковий прогрес дала чимало побічних ефектів: як позитивних, так і негативних. Наприклад, поширення так званих “спайсів”. Хіміки винайшли тисячі нових сполук, які за своєю дією дуже схожі на психоактивні компоненти конопель. Вони можуть бути в десятки разів сильніші, а їхня дія на людський організм непрогнозована, не піддається контролю і досліджені ці хімічні сполуки набагато менше за канабіс, який росте у природі та відомий людству 3000 років і стільки ж використовується в медицині.

Конвенція 1961 року започаткувала еру глобального обману та призвела до великого числа жертв. 50 років нищівної боротьби з наркотиками з метою побудувати так званий «світ без наркотиків» (Drug Free World) не лише не наблизили суспільство до цього, але просто показують руйнівні результати.

Але, наскільки мені відомо сьогодні спайси теж під забороною?

Їх неможливо заборонити, бо для цього кожну сполуку потрібно класифікувати, описати, дізнатись формулу – на це витратити величезну купу бюджетних коштів. В результаті цих дій справді буде “заборонена” певна нова речовина, але за цей час синтезують з десяток нових. Заборонити все через “аналогію” можливо лише в тоталітарних країнах або в країнах з низьким рівнем експертної дискусії. Адже за формулою всі ці нововинайдені речовини не є аналогами тетрагідроканабінолу (ТГК) в принципі. І всі звинувачення щодо зберігання “речовини, що є аналогом особливо небезпечної речовини канабіс” розсипатимуться у будь-якому нормальному суді. Тим часом списки заборонених речовин мусять оновлюватись кожні півроку і скоро стануть багатотомними. Україна “заборонила” вже який десяток таких синтетичних “аналогів”, але на ринок завозяться нові і продаються на формально законних підставах. І цей процес обіцяє бути безкінечним, бо лише один Джон Хофман (винайшов JWH), синтезував за цей час 500 нових сполук. А Хофману в спину дихають не менш видатні хіміки з  лабораторій по всьому світу. І даремне науковців звинувачувати в роботі на наркоринок, вони працюють на науковий прогрес – призначення всіх цих нових сполук зовсім не вживання людиною.

Як виявилось, єдиним порятунком цієї пошесті є декриміналізація канабісу, власне як першопричини. Бо люди, якы стоять під загрозою кримінального переслідування, в легальних замінниках шукають передусім безпеку.

В Німеччині пішли на декриміналізацію зберігання канабісу, коли зрозуміли, що ринок завалений “спайсами”, а поліція захлинається в боротьбі з речовинами, з якими просто неможливо боротися законними методами. Але тільки-но в Берліні декриміналізували зберігання до 15 грамів, як німці просто втратили інтерес до хімічних “замінників”.

Які зміни Ви запропонували б в тому переліку?

Чимало урядів країн шукають вихід з грухого кута міжнародних конвенцій щодо наркотиків, тож експериментують з різними моделями реформ. Найпростіша з таких моделей – декриміналізація споживачів заборонених речовин заради  підвищення ефективності боротьби із справжньою злочинністю.

Проаналізувавши стан речей у цій царині, уряди доходять висновку,  що борються переважно зі споживачами наркотиків, намагаючись “вилікувати” їх через пенітенціарні системи. Бо доки існуватиме можливість кримінального переслідування за такий “наркозлочин”, як зберігання невеликих кількостей без мети збуту, силові структури витрачатимуть на це значні зусилля та ресурси.

Тому для країн з низьким рівнем корупції в силових структурах декриміналізація – виключно питання оптимізації витрат грошей платників податків. Бо логічно, що ці гроші мають йти на боротьбу зі злочинністю, злочинність має бути справжньою, а боротьба з нею – ефективною. Тож поліція бореться із організованою злочинністю, з наркотрафіком, з наркозбутом, а рядового споживача виводять з “поля бою”. Для країн, де корупція і міліція майже синоніми, а силові структури зростаються з організованою злочинністю – декриміналізація діянь незначної соціальної шкоди здатне відвернути справжню війну з мирним населенням, яку розгортають корумповані “органи” під виглядом “боротьби за наркотиками”.

Мова йде про споживачів тільки марихуани?

Власне модель подібної реформи в Португалії показує, що декриміналізація  має стосуватися не лише марихуани, а взагалі всіх заборонених речовин.

В Україні кримінальний кодекс не має окремої статті, де передбачено термін  конкретно за марихуану. Є стаття 309 ККУ, яка просто говорить про заборонені речовини, список яких постійно поповнюється. Тож і декриміналізація  має стосуватись всіх речовин, але поширюватись на конкретний складу злочину – зберігання невеликих кількостей без мети збуту.  Декриміналізація цього діяння (а левову частку цих незаконних “зберігань” складає саме канабіс) дає можливість суттєво економити ресурси та орієнтувати силові структури на боротьбу із справжньою злочинністю.

А невелика кількість це скільки?

Це об’єктивно має визначатися експертами у кожній конкретній країні. Від самого початку наші вимоги не містили ніяких конкретних цифр. Ми не казали: давайте встановимо поріг кримінальної відповідальності у 30 грамів, чи 50 грамів чи кілограм. Ми говоримо про те, що має відбутися експертна дискусія з цього приводу. Саме експерти, які проаналізують конкретні данні, можуть робити висновки. Треба  лише проаналізувати статистику і зрозуміти, за які кількості найчастіше «шиють» частину 1 статті 309 ККУ. Тобто, потрібен аналіз статистики кримінальних справ, що порушуються за “наркотики”. Одразу стане очевидним коридор, в якому з 15 тисяч людей, що отримують вироки за 309 ч.1, є скажімо 10 тисяч осіб, засуджених за кількість меншу, ніж 15 грамів. Очевидно, якщо ці люди не пов’язані зі збутом чи організованою злочинністю, а їхня провина – дрібка конопель у кишені, їх треба випустити на волю.

Цей “злочин” сьогодні робить до 98% статистики в окремих підрозділах МВС, тож які б моделі наркополітики не придумували в уряді протягом наступних років, кримінальне переслідування за статею 309 ч. 1 слід скасувати вже.

Інколи лунають гасла, ніби ганебна наркополітика України стосується кожного. Як, на твій погляд це може впливати на, скажімо, активістів, що не вживають заборонених речовин?

В суспільствах, близьких до тоталітаризму, поширена практика підкидання заборонених речовин громадським активістам. В Україні криміналізованість зберігання мінімальних кількостей – надійний спосіб ізолювати будь-кого на термін до трьох діб без рішення суду.  На вас не поширюватиметься Конституція із її 3-ма годинами, якщо вас лишень запідозрять в незаконному обігу наркотиків. І якщо насправді підстав для підозр не було, вони неодмінно з’являться, поки ви в камері. В польових умовах все ще простіше. Вам можуть просто віддати борг … міченими купюрами. Це трапляється доволі часто. Людина позичає гроші, з часом потрапляє в «халепу» з міліцією, де її просять когось “здати”. В затриманого так і питають, може ти гроші комусь винен? Під час «повернення» в “боржника” знаходять заборонені речовини, а в “кредитора” мічені гроші. Не заплатите викуп – буде оформлено, як «контрольна закупка». Є купа просто дебільних випадків, наприклад: доросла людина просто собі шла додому, повертаючись з гостей, де їй дали гель для очисного фільтру, що для зручності був набраний у шприц. Цей шприц в нього було «знайдено», а людина три доби чесно відсиділа, поки робилась експертиза.

Існують приклади підкидань активістам?

В 2004 році відбувався марш студентів на Київ, в Сумах у наметовому містечку “Беркут” влаштував погром, під приводом того, що в когось “знайшли” марихуану. Саме в той момент в офіс “Пори” в Києві підкидали вибухівку.  А ось приклади з недавнього минулого. На орендовану квартиру в Житомирі, де перебували політичні втікачі з Білорусі, вночі нагрянув місцевий БНОН. Не заради протидії злочинності, а заради гучних заголовків в білоруській пресі. Мовляв, дисиденти на “конспіративній” кватирі зберігали марихуану, особливо небезпечний наркотик.

Але провідний мотив використання 309.1 працівниками міліції все-таки – особисте збагачення.  Не встигла ще забутись історія з Криму, де працівники БНОН заявились у приватний будинок з “обшуком”, коли господарі були відсутні. Привели “своїх” понятих і “знайшли” все, що їм було потрібно.  Але не врахували, що в будинку працювала система камер стеження, яка записала все у кольорі та зі звуком – як “поняті” пакують цінні речі, як оперативники командують мародерством і як наприкінці театрально  “знаходять” … марихуану. Очевидно, якби не цей запис, на одну жертву наркорекету було би більше.

 Коли ти кажеш  про «наркорекет» – що мається на увазі?

Мається на увазі конвеєр вимагання грошей працівниками міліції. Затримання (а фактично – взяття заручників) з метою викупу. Сьогодні створені надзвичайно зручні умови для безкарного існування такого коррупційного механізму в силових структурах. Алгоритм наркорекету максимально убезпечено від ризиків, підкріплено кількома статтями адміністративного, кримінального кодексів, законом про міліцію. В цілому антинаркотичне законодавство, за яким ми живемо, залишилось нам у спадок від радянських часів. Оновлювалось це законодавство виключно, щоб зробити максимально комфортним існування харчового ланцюжка, який ми називаємо наркорекетом. Бо це не хабарництво і треба називати речі своїми іменами. Гроші, які платять родичі затриманого за його свободу тут і зараз – не хабар, а викуп. Декриміналізація це спосіб замінити викуп, який годує міліцейську вертикаль, на адміністративний штраф, який бодай піде у бюджет.

Навіть банальний адміністративний штраф в рази зменшить хабароємність цього питання.

Часом активістам за зняття заборони з легких наркотиків закидають звинувачення у пропаганді наркоманії . Як ти прокоментуєш дану позицію?

Коли я чую слово «пропаганда», рука завжди тягнеться за чимось важким – хоча я не є прихильником насильства. Пропаганда це слово, яке може значити все що завгодно і водночас нічого. Це не більше, ніж ярлик. Законодавці, що використовують у законотворчості ярлики замість термінів, як правило, не обтяжують  себе тлумаченнями, а просто спекулюють на темі. Бо так зручно. «Пропаганда»! Це нав’язлива форма реклами? Чи неетичний метод агітації? Чи поширення правдивої інформації? Сказати в інтерв’ю, що канабіс лікує рак – це пропаганда? Отож бо. Думаю, для тих, хто спекулює цим словом, це найперше спроба законодавчо захистити свою особисту брехню від самого факту існування джерел альтернативної інформації. Адже інакше брехня про “відсутність терапевтичного застосування” конопель рано чи пізно розвалиться.  Тож як можна дозволити людям говорити публічно, що в цивілізованому світі канабіс лікує рак? Простіше повторювати небилиці про “особливо небезпечний наркотик”, остаточно увійти в конфлікт із здоровим глуздом і далі вже хіба вводити кримінальну відповідальність за заперечення цього факту. Але з таким же успіхом можна судити за образу релігійних почуттів – тих, хто вірує в Drug Free World та істину всіх міжнародних конвенцій, починаючи від 1961 року.

Бо навіть супер-держава ініціатор цих конвенцій, Сполучені Штати, вже переломлює своє ставлення до цих документів. Канабіс вже абсолютно легальний у двох штатах і ще в 16 узаконено модель медичної марихуани. Рівень загальнонаціональної підтримки скасування заборони вже перевалив за 50%. Це означає, що найближчими роками конвенції переглянуть, або вони розваляться, як картковий будиночок. Для уряду нашої країни головне питання лише в тому, щоб витратити ці роки не на сліпе очікування, а на побудову адекватної альтернативи існуючій деструктивній системі. Подбати, щоб померло менше людей. Щоб менше людей стало в’язнями кримінального світу. В так званій “війні з наркотиками”, як ми її знаємо, є шанси мінімізувати втрати мирного населення. Бо дедалі більше людей розуміє, що цю війну програно.

*Тарас Ратушний журналіст, громадський активіст, організатор «МАРШУ СВОБОДИ»

Спілкувався Олексій Арябінський.

 





Loading...



4 Comments

  1. !!! КОЖЕН МАЕ НЕОД’ЕМНЕ ПРАВО РОЗПОРАЖАТИСЬ СВОІМ ТІЛОМ !!!

    • Олександр on

      Ви може і маєте право роспоряжатися своїм тілом, але не чужим. А вживаючи наркотики Ви стаєте небезпечним для оточуючих!

  2. а вот и нет. соматическое право нигде не принято.

  3. Олександр on

    Велика подія! Наркомани провели марш і вимагають легалізацію наркоти!
    Медичне застосування, лікувальні властивості – нагла брехня! Для медичного застосування легалізація непотрібна. Виготовляються препарати, відпускаються по рецепту, приймаються під наглядом лікаря. Багато медичних препаратів виготовляються з токсичних і заборонених речовин!
    Легкі і тяжкі? Тяжкі містять свинець, а легкі алюміній? Ні “легкі” наркотики легкодоступні, легко отримувати (виростив і висушив), а для отримання тяжких потрібна хімлабораторія, легкі легко вживаються, скрутив косяк і куриш, а тяжкі вживаються ін’єкційним способом.
    Конопля – дуже небезпечний і підступний наркотик. На відміну від алкоголю, він не викликає сп’яніння, заторможеність, а змінює сприйняття реальності, викликає легкі галюцинації. Під дією коноплі порушується сприйняття часу і простору, людина сприймає реальність неадекватно, тобто не такою як вона є насправді, може бачити неіснуючі предмети (позитивна галюцинація), чи не бачити реально існуючі (негативна галюцинація). При чому галюцинації можуть повторитися протягом кількох місяців після останнього вживання (манібек). Це неминуче приводить до численних нещасних випадків, аварій, ДТП, техногенних катастроф. Уявіть собі, ви пасажир автобуса, а у водія почалися галюцинації! Залежність від коноплі розвивається поступово і непомітно. Спочатку психологічна, а потім і фізична.
    Хто за цим конопляним маршем стоїть? Наркомафія? Наші вороги? Наше покоління не буде вживати. Але молодь? Серед молоді наркотик пошириться блискавично. Легкість отримання (достатньо обмінюватися насінням, і вирощувати в вазонах), мода і взаємне подражання, характерне для підлітків, зробить наступне покоління наркоманами. Життя перетвориться в пекло. Тоді вже заборонити буде неможливо. Повільний, але ефективний спосіб знищити націю.
    Євромайдан хіба боровся за це? Може тому що він євромайдан, а не майдан українців?
    5-тий канал (власність Порошенка) здійснив позитивний репортаж про марш. Варто задуматися!

Залишити коментар