Франція: любовний трикутник президента або чому ліві не кращі за правих?

0

52cfeedba29d2_image2

Президент Франції зробив скандальну річ. Звісно, його любовні походеньки тут ні до чого – цим нікого не збентежиш. Що справді шокує, так це симпатії соціаліста Олланда до давно дискредитованих правих ідей. А саме – до драконівських скорочень бюджетних витрат.

 Це – доказ, що в нинішніх проблемах європейської економіки винні не лише праві. Безжальні та вперті консерватори правили довго, однак їм потурають і безхребетні, безтолкові соціалісти.

 Європа потрохи виринає з рецесії та навіть зростає. Але цьому слабенькому успіхові передують роки невдач. Візьмемо Велику депресію. Через сім років після неї європейська економіка вже стрімко розвивалася. А ВВП перевищив докризовий рівень. Нині, сім років після фінансового колапсу, ВВП все ще нижчий, ніж у 2007-ому. І зростає дуже повільно. Що допомогло в 30-х роках? Європейці пішли на ризик і порушили ортодоксальні принципи економіки. Відкинули золотий стандарт, полишили намагання збалансувати бюджет, а деякі ще й почали вкладати у військовий комплекс – це теж стимул для розвитку. Результат – потужне відродження.

52609Так, сучасна Європа – значно приємніше місце, ніж тодішня. Спільне прагнення до демократії дало тривалий мир. Високе безробіття компенсується щедрою соціальною системою. Координовані дії попередили фінансову катастрофу. Однак усе це уможливило повернення до ортодоксальних економічних принципів. Ніхто не виходить із зони євро, хоча зрозуміло, що це монетарна гамівна сорочка. Ніхто не ризикує. А криза триває.

 Звісно, в цій затхлій атмосфері Франція – не найгірший випадок. Але коли Олланд оголосив свій план порятунку країни, важко було не зітхнути. Він хоче зменшити податки для бізнесу і, щоб компенсувати це, зменшити витрати з бюджету. Тим часом більшість фахівців, включно із МВФ, запевняють: саме такі дії і спричинили останні економічні проблеми в Європі.

 У Франції повно ресурсів – як людей, так і капіталу. Але на них дуже мало попиту. Щоб його стимулювати, бюджетні витрати потрібно не урізати, а навпаки – збільшувати. Адже саме доходи формують попит. Це ясно, як день. Тож навіщо Франсуа Олланд наступає на старі граблі й приймає явно неробочу стратегію розвитку?

 Це все – свідчення безнадійності та відчаю європейських соціалістів. Європа вже чотири роки скорочує бюджетні видатки, а результатів від цього – нуль. Здавалося б, чому б не спробувати інші підходи? Але ніде в Європі соціалісти нічого не пропонують. Тільки кривляться й слабенько критикують.

Коли Франсуа Олланд очолив другу європейську економіку, багато хто сподівався на нові рішення. Однак усе, що пропонує Олланд – це звичайні соціалістичні кривляння, які все більше скидаються на інтелектуальний колапс. А друга європейська депресія триває.

автор: Paul Krugman

джерело: www.nytimes.com

переклад: Євгенія Мартинюк, для Страйку




Loading...



Залишити коментар