Історія гаянських страйків 1917 року

0

105 копия

Історія про масові страйки робітників в Гаяні, невеликій країні на півночі Південної Америки, де в часи Першої світової війни, на фоні військової кризи й інфляції, на загальнонаціональний страйк вийшли докери, які домоглись значних покращень в оплаті й умовах праці.

На початку ХХ століття Гаяну, яка була колонією Британської імперії, сколихнули так звані Руїмвельдські бунти, які стали відповіддю робітників на погіршення рівня життя і почались 1905 року, коли джорджтаунські вантажники розпочали страйк, вимагаючи збільшення заробітної плати. 1 грудня 1905 року, названого «Чорною п’ятницею», після тривалих протестів, які утворили перший союз селян та робітників, колоніальна адміністрація, втративши контроль над величезною кількістю протестувальників, розстріляла демонстрацію з артилерії, в результаті чого четверо робітників отримали серйозні поранення. Демонстранти почали громити столицю і захоплювати адміністративні споруди. До кінця дня загинуло семеро та було поранено 17 робітників. Запанікувавши, адміністрація звернулась до метрополії, після чого Британія направила в Джорджтаун війська, які й подавили бунт.

Хоч робітникам Гаяни не вдалось досягти свого, ці протести посіяли перше насіння, з якого згодом виріс профспілковий рух . В останні роки Першої світової війни в країні сформували першу профспілку під назвою British Guiana Labour Union (BGLU), яку очолив Говард Крічлоу. Об’єднання складалось в основному з чорношкірих докерів, яких на момент 1920 року в профспілці було близько 13 тисяч і які були ядром протистоянь широкої опозиції зі сторони бізнесу, а також авангардом масових страйків, які сколихнули країну в 1917 році.

В результаті Першої світової війни, яка спалахнула в Європі у 1914 році, основні імпортні поставки продовольства стали дефіцитними, а ціни на товари зросли дуже швидко. Багато торговців в Гаяні працювали в так званому «чорному маркетингу», що викликало ще більший ріст цін на продовольчі товари. Проте, хоч ціни і росли, а заробітна плата залишалась статичною, що, звісно, не допомогло в який-небудь спосіб покращити економічні умови для звичайних людей. Незадоволення робітників зростало і протягом 1915 і 1916 років в Джорджтауні, столиці країни, відбувались короткі страйки на цукрових плантаціях.

До початку 1917 економічна ситуація значно погіршилась. Вимагаючи збільшення заробітної плати та скорочення робочого дня, 4 січня 1917 року робітники вийшли на десятиденний страйк, протестуючи також проти зростання вартості життя впродовж війни. В більшості випадків, ціни на продукти харчування зросли вдвічі з довоєнного періоду 1914 року до початку 1917. Навіть у період з січня по жовтень 1917 року основні харчі виросли в ціні від 50% до 100%.

В цілому, цей страйк пройшов у спокійній обстановці. Гюберт Крічлоу, який був одним із профспілкових лідерів робітників, очолив переговорну команду з трьох чоловік і зустрівся з представниками Торгово-промислової палати, щоб обговорити питання, які турбують протестувальників. Через три дні розпочався страйк, після якого роботодавці погодились на дев’ятигодинний робочий день і підвищення заробітної плати на 25%, проте робітники не погодились з другим пунктом. Страйк продовжився, тож 13 січня роботодавці змушені були піти на більшість вимог страйкарів, які отримали дев’ятигодинний робочий день, оплату за понаднормові робочі години, виконані після 5 години вечора та збільшення зарплати між 72 центами та 1,20 доларами, залежно від типу праці.

В той же час, страйк на докерських пристанях поширився на інші райони Гаяни. Збирачі сміття розпочали страйк 9 січня і їхні вимоги були швидко прийняті. Того ж дня застрайкували й працівники деяких лісопильних підприємств, після чого їхні роботодавці погодились на підвищення заробітної плати.

Не відставали від своїх колег-робітників і працівники Залізничної компанії Демерара, холодокомбінату та сірникової фабрики, які теж перестали працювати і зажадали підвищення заробітної плати. Як і в попередніх випадках, вимоги страйкарів холодокомбінату й сірникової фабрики були швидко задоволені, але це призвело до зростання цін на безалкогольні напої, які вироблялись на холодокомбінаті, на підставі необхідності компенсації витрат через збільшення зарплати робітників.

Страйк залізничників тривав протягом тижня, що призвело до серйозних проблем з можливістю пересуватись та перевозити вантажі зі столиці в сільські райони. Зрештою протести припинились після того, як всім категоріям працівників залізниці підвищили зарплату на 7%.

Впродовж цих подій залізничники та моряки на східному узбережжі Демерара також припинили роботу, зажадавши підвищення зарплати. Проте лише деякі з них отримали незначне збільшення, в той час, як інших робітників, які працювали за контрактом, звільнили і замінили іншими за старими тарифами.

Тим часом, індійські робітники на цукрових плантаціях у Демерарі впродовж березня й травня також вимагають підвищення заробітної плати. Цю вимогу підхопили індійці з плантації Золотого Руна на узбережжі Ессекібо у вересні. Щоб прийняти правильне рішення у цих випадках, в ситуацію змушена була втрутитись Генеральна міграційна служба.

«Страйкова лихоманка» в Гаяні набирає силу, адже всі робітники в країні відчували на собі поглиблення кризи й зростання вартості життя, тож боротьба за підвищення заробітної плати була для них життєво необхідною. Уряд, стурбований зупинками підприємств по всій країні, змушений був якнайшвидше розглядати усі питання, які турбували страйкарів. Таким чином, до кінця року, особливо після страйків поштарів та лікарів, уряд змушений був створити комітет з вирішення проблем робітників.

Одін Ішмаель

Переклад: Олександр Драгунов, для «Страйку»

Джерело





Loading...



Залишити коментар