Куди йдуть кредити МВФ ? - Перший Соціальний

Куди йдуть кредити МВФ ?

0

261 копия

Темі співробітництва України та МВФ вітчизняні ЗМІ традиційно приділяють велику увагу. Нещодавно чергова місія завершила свою роботу. Політики та експерти гадають, чи надасть фонд черговий транш. Складається враження, що від цього залежить доля країни. Нажаль, змушені констатувати, що ні жодне важливе рішення в Уряді чи Парламенті не проводиться без узгодження з МВФ. Ця організація санкціонує державний бюджет, податкову реформу, тарифи на комунальні послуги, тощо. МВФ дозволяє собі робити заяви та навіть погрожувати стосовно законопроектів, які тільки виносяться на обговорення. Так, зокрема, представник МВФ в Україні Жером Ваше погрожував, що у випадку винесення на обговорення Верховної Ради альтернативного проекту податкової реформи, фонд зупинить фінансування України.

Фактично Україна втратила свій державний суверенітет і знаходиться під зовнішнім управлінням. Деяка частина громадян навіть радіє цьому, оскільки розчарувавшись знайти адекватних лідерів серед вітчизняних політиків, сподівається, що США та ЄС з допомогою МВФ проведуть в Україні необхідні реформи, які забезпечать її розвиток і процвітання. Проте, фонд не є меценатом чи спонсором. Він дає гроші в кредит під відсотки з поверненням. Урядовці та численні експерти переконують нас, що кошти МВФ забезпечують фінансову стабільність України, рятують її від дефолту та інших негараздів. Проте, чомусь мовчать щодо того на які саме проекти було використано кредити МВФ, як саме вони сприяли економічній стабілізації України.

Побіжне знайомству зі статутними документами цієї організації , дозволяє зрозуміти, що діяльність МВФ спрямована на забезпечення виконання сторонами міжнародних договорів та підтримку платоспроможності країн. Отже, діяльність МВФ спрямована на повернення Україною раніше отриманих позик, а не на зростання її економіки та добробуту громадян. Свого часу, щоб переконати громадськість в необхідності відновлення співпраці з МВФ Уряд Ю.Тимошенко придумав баєчку, що 2 млрд. доларів з наданих кредитів підуть на фінансування дефіциту держбюджету. До речі, кредити фонд видає не в доларах чи євро, а в своїй квазівалюті SDR (спеціальні права запозичення), яку сам і емітує. Естафету у Ю.Тимошенко прийняв Уряд М.Азарова, і при підписанні нового Меморандуму про співробітництво між Україною та МВФ згадав ті ж самі 2 млрд.доларів, які начебто потрапили до держбюджету. Уряд Яценюка, стверджує, що частина кредиту МВФ за новою програмою розширеного фінансування в розмірі 2633,0 млн.доларів потрапила на рахунки Мінфіну, а друга частина на рахунки Нацбанку. Проте, динаміка валютних резервів Нацбанку та надходження кредитів від МВФ свідчить, що всі кошти  були спрямовані на поповнення валютних резервів. Таке використання коштів відповідає статутним положенням МВФ. В той час, як використання кредитів на фінансування бюджету, чи інвестиційних програм не відповідають цілям діяльності цієї організації. Так, станом на 1.03.2015р. валютні резерви України становили 5625 млн.доларів. А на 1.04.2015р. зросли до 9969 млн.доларів. Причиною зростання був кредит МВФ в еквіваленті 4872 млн.доларів.

Іншим аргументом, що заперечує використання кредитів МВФ на фінансування бюджету є встановлений Меморандумом граничний розмір чистих валютних резервів України. Чисті валютні резерви – це валютні резерви без врахування позик міжнародних фінансових організацій, головним чином МВФ. Так, згідно до Меморандуму, чисті валютні резерви в березні 2015р. мали становити -2502,0 млн.доларів. Тобто, з усіх кредитів міжнародних фінансових організацій можна було використати лише 2,5 млрд.дол. У вересні чисті валютні резерви мали бути -511,0 млн.грн. Ось таку суму кредитів насправді могла використати Україна. В грудні чисті валютні резерви повинні досягти + 2291,0 млн.грн. Тобто, Україна фактично не буде використовувати кредити, а навпаки навіть резервувати власні кошти.

МВФ насправді забороняє використовувати надані кредити. Кошти МВФ враховуються в валютних резервах, але Україна не може купити на них газ, повернути раніше взяті кредити, окрім кредитів самого МВФ, чи провести валютні інтервенції для підтримки курсу гривні. Для проведення валютних інтервенцій Нацбанк використовує валюту раніше викуплену на міжбанківському ринку, а Нафтогаз для закупівлі газу бере кредити в ЄБРР. Станом на 1.03.2015р. валютні резерви України становили 5625 млн.дол., з них 5200 млн.дол. кошти МВФ. На 1.04.2015р. резерви 9968 млн.дол. – 9940 млн.дол. кошти МВФ. На 1.09.2015р. резерви 12617 млн.дол. – 10970 млн.дол. кошти МВФ. Тобто, кредити МВФ зберігаються практично недоторканими. Як використовує ці кошти Нацбанк? Приблизно половину він розміщує в високонадійні облігації іноземних держав (США та ЄС). Іншу половину він розміщує на депозитах в високонадійних банках США та ЄС. Отже, кредити МВФ фінансують не економіку України, а економіку США та ЄС. При цьому, хоча кредити фонду є достатньо дешевими й з урахуванням комісійних обходяться в середньому під 2,5% відсотка річних, проте дохід від їх розміщення не перекриває ці витрати, Україна несе збитки.

Кредити МВФ виконують виключно іміджеву функцію. Наявність програми співробітництва з фондом дозволяє Україні отримувати позики Світового банку, ЄБРР, США, ЄС, Японії, тощо. Проте, самі по собі вони є баластом і збільшують фінансові витрати держави. Разом з тим, за цей баласт МВФ вимагає від України проведення політики скорочення бюджетного дефіциту. Так в новому бюджеті на 2016р. фонд вимагає скоротити дефіцит держбюджету  до 3,7% ВВП, порівняно з 4,2% запланованими на поточний рік. Для українців це означає збільшення податків та комунальних тарифів, скорочення соціальних програм, заморожування зарплат і пенсій, закриття шкіл та лікарень, впровадження платної медицини, відмова від загального пенсійного забезпечення, тощо.

Бездефіцитний бюджет потрібний щоб гарантувати кредиторам повернення позик. Проте, він наносить непоправну шкоду економіці, що переживає глибоку економічну кризу. Високі податки призводять до скорочення виробництва, закриття підприємств, зростання безробіття. МВФ та Мінфін за допомогою так званої податкової реформи перекладають основний податковий тиск від корпорацій, які належать олігархам, на плечі простих громадян та приватних підприємців. На офіційній мові це називається розширенням бази оподаткування. Високі тарифи забезпечують олігархам надприбутки. Проте, вони призводять до зубожіння громадян і загрожують колапсом житлово-комунальному господарству. Заморожування зарплат та пенсій при зростаючій інфляції підриває купівельну спроможність населення і веде до скорочення виробництва. На догоду кредиторам, з якими правлячу верхівку пов’язують тісні бізнес-стосунки, влада знищує власну країну.

Ще ні жодна країна, яка виконувала програми нав’язані МВФ, не забезпечила собі економічний розвиток та добробут народу. Навпаки, всі вони переживали тривалу й глибоку кризу. Тільки відмова від співпраці з фондом дозволяла забезпечити економічне зростання. Досить слухати брехню про те, що Україна не проживе без кредитів МВФ! Лише перекриття каналів виведення коштів за кордон дасть можливість за рік заощаджувати 6-8 млрд. доларів. Це дозволить обходитися без зовнішнього фінансування. А конфісковане майно олігархів та корумпованих чиновників забезпечить інвестиційний ресурс для модернізації та розвитку української економіки.

Петро Остапенко, для «Страйку»




Loading...



Залишити коментар