Малколм Ікс і анархізм

0

110 копия

«В кінці кінців, колись почнеться війна між пригнобленими та гнобителями», – Малколм  Ікс

У Сполучених штатах Америки лютий місяць вважається «Місяцем чорної історії». Це хороша нагода для того, щоб розглянути життя Малколма Ікс (Malcolm X), одного з найвизначніших борців за права чорношкірих. Як відомо, анархізм – це вчення свободи та еклектизму. Саме тому анархісти чимало ідей взяли з інших філософських шкіл, таких як марксизм, екологія, радикальний психоаналіз, фемінізм, постмодернізм тощо. На мою думку, революційним анархістам є чому навчитись з життя та роздумів Малколма Ікс.

Одного разу, у вихідні дні 70-х років, під час демонстрації в Центральному парку Нью-Йорка, я сидів за літературним столом з товаришами з моєї радикальної групи (тоді «Революційної соціалістичної ліги»). Хлопець з зображенням Мао Цзедуна на кашкеті підійшов до нашого столу і подивився на брошури, які ми продавали. Вони називались «Малколм Ікс: Революція не знає компромісів» і їх написав я. Хлопець посміхнувся, сказав: «Це анархіст!», і пішов геть.

Малколм Ікс не був анархістом. Він хотів, щоб революція знищила уряд США і створила незалежну чорну націю, але він не був антидержавником. Загалом, він був антикапіталістом і просоціалістом, але він не був лібертарним соціалістом. Тим не менш, хлопець з демонстрації мав рацію! Як і революційні анархісти, Малколм Ікс виступав за звільнення чорношкірих на низовому рівні. Він не виступав за те, щоб негри стали частиною американського істеблішменту та правлячої еліти. Він виступав за збройний самозахист, а не любов до тих, хто нападав і вбивав афроамериканців. Він закликав афроамериканців самоорганізовуватись та самозабезпечуватись, а не покладатись на білих людей чи американську державу. Поки інтеграціоністи (ліберали, які хотіли, щоб афроамериканці асимілювались в білій Америці) пропагували свою стратегію, спираючись на Демократичну партію та національний уряд, він закликав боротись за незалежність афроамериканців всіма методами, що пізніше стали називати «чорним расизмом». Він казав чорношкірим, що вони повинні пишатись своєю історією і зовнішнім виглядом, а не судити самих себе очима білих людей.

икс1

Малколм Ікс був інтернаціоналістом-революціонером, а не реформістом. Слова, які були використані у назві моєї брошури і не сподобались маоїстові – це уривок з його останнього публічного виступу в якості члена «Нації ісламу». Він сказав: «Чорна революція є всесвітньою за своєю природою. Вона охопила Азію, Африку, піднімає голову у Латинській Америці. Революція є кривавою, ворожою, вона не знає компромісів, революція перевертає і руйнує все, що трапляється на її шляху». Звісно, компроміси під час революції були, зокрема, об’єднання різних груп пригноблених, і Малколм знав це. Але, в кінцевому підсумку, не могло бути і не було ніякого компромісу між пригнобленими і гнобителями. Лише один з них повинен домінувати.

Малколм Ікс розділяв чорношкірих рабів на дві категорії: перша – це «негри-слуги» або «домашні негри», які належали білим панам, жили з ними в їхніх будинках, на горищі чи в підвалі. Вони добре одягались, їли недоїдки з панського столу і любили свого хазяїна більше, ніж хазяїн любив самого себе. Якщо інший негр приходив до нього і казав: «Давай втечемо від жорстокого пана!», він відповідав: «Для чого? Невже десь можна жити краще? Я не втікатиму!». Друга категорія – це «негри з плантацій», яких постійно били і які змушені були тяжко працювати. Вони не любили білих. Сьогодні це б означало розкол між середнім класом «чорної буржуазії», з його інтеграційними ідеями та ненасильницькими методами, та бідним, пригнобленим, робітничим чорним класом. Малколм Ікс стверджував, що свого часу належав до категорії «негрів з плантацій».

Він висловлював свої ідеї дуже просто, прямо, модно, міг пояснити важкі і непопулярні ідеї у простій формі. На відміну від багатьох «кухонних» радикалів, які приховували свої погляди, він говорив те, у що вірив, незважаючи на непопулярність його ідей, розповідаючи правду чорношкірим трудівникам. «Я знаю, що вам не сподобається те, що я скажу, але я скажу вам це в будь-якому випадку», – говорив він (ст. 16).

Такий підхід включав в себе агресивну, войовничу стратегію боротьби з пригнобленням афроамериканців. Лідер його першої організації «Нації ісламу», Елайджа Мухаммед, мав щастя бути лідером своєї власної маленької релігії (своєрідного різновиду ісламу), розкішно жив за рахунок її членів і мав цілий гарем «секретарок». Він вчив, що білі – не люди, а «дияволи», а чорношкірі повинні пасивно очікувати, коли бог врятує їх. Його «мусульмани» майже нічим не допомогли чорношкірим. Зате мирні інтеграціоністи, незважаючи на їх недоліки, були авангардом масових демонстрацій і акцій громадянської непокори. Малколм Ікс був незадоволений політикою організації, але її лідер обмежував його політичну активність і, в кінцевому результаті, він вийшов з «Нації ісламу».

Після цього Малколм Ікс прийшов до ідей панафриканізму. Причиною такої зміни часто вважають вивчення ним сунітського ісламу та візит в Мекку 1964 року. Ця точка зору представлена у його автобіографії. Немає сумнівів, що правда – у цих поглядах. Малколм також пояснює свою відмову від расистських поглядів міжнародними контактами з революціонерами-немусульманами. Вони вплинули на нього і він відмовився від чорного расизму як політичної філософії взагалі.

«Коли я був у Африці в травні 1963 року, в Гані я розмовляв з алжирським послом, який є радикалом і революціонером в істинному сенсі цього слова. Коли я сказав, що моя політична, соціальна і економічна філософія – чорний расизм, він відверто запитав мене, а як я ставлюсь до нього? Тому що він був білим. Так, він жив в Африці, але він був алжирцем, тобто, за всіма міркуваннями, білою людиною. Тоді він сказав: «Якщо твоєю метою є перемога чорного расизму – що залишається робити революціонерам з Марокко, Єгипту, Іраку, Мавританії?». Таким чином, він показав мені, що я відштовхую людей, які були істинними революціонерами.

«Я багато над цим думав. Якщо ви помітили, я не вживав цей термін кілька місяців. Але мені все одно було дуже важко дати конкретне визначення загальній філософії, яка була необхідною для звільнення чорношкірих людей в цій країні» (1966, ст. 212-213).

Цього ж року Малколм Ікс відкинув свою расистську концепцію, сказавши, що він готовий співпрацювати з усіма білими людьми доброї волі. Відповідаючи на запитання «Ви більше не вірите у чорну державу?», він сказав: «Ні. Я вірю в суспільство, в якому люди житимуть по-людськи на основі рівності» (стор. 197). Він був не проти мультирасових організацій і відкинув свій негатив до міжрасових шлюбів. Малколм також відокремив свою релігійну організацію «Корпорація “Ісламська мечеть”» від політичної «Організації єдності афроамериканців». «Наша релігія – іслам, але ми не змішуватимемо нашу релігію з нашою політикою і економікою, а також нашою соціальною і громадською діяльністю» (стор. 38). Він заявив про свою готовність співпрацювати з Мартіном Лютером Кінґом та іншими інтеграціоністами, не міняючи своїх поглядів. Він зазначав, що це був страх перед чорними бунтами і «екстремізмом», через що біла влада була готова йти на компроміси з такими помірними інтеграціоністами, як, наприклад, Мартін Лютер Кінґ.

икс2

Малколм Ікс разом з Мартіном Лютером Кінґом та майбутнім президентом США Бараком Обамою 26 березня 1964 року у Вашингтоні

«Я вважаю, що, в кінці кінців, колись почнеться війна між пригнобленими та гнобителями. Буде війна між тими, хто прагне свободи, справедливості і рівності для всіх, і тими, хто хоче продовжити існування системи експлуатації. Але я думаю, що ця війна не буде заснованою на кольорі шкіри, як хотів Елайджа Мухаммед», – писав Малколм Ікс у своїй автобіографії (стор. 216).
Хоч Малколм і дещо змінив свою філософію, він не перестав вірити у важливість афроамериканської самоорганізації. Він далі мав культурну і політичну ідентифікацію з країнами Африки та міжнародною революцією. Він перестав бути расистом, але і не став інтегратором. Як і відомий афроамериканський марксист C.L.R. James, він відкинув як чорний расизм, так і чорний інтеграціонізм. Він сказав «так» афроамериканській самоорганізації, і рішуче «ні» – створенню нової афроамериканської капіталістичної держави. Він продовжив боротись за рівні права для чорношкірих, але не за їх асиміляцію в білому капіталістичному суспільстві Америки.

Ліберальні чорношкірі лідери вступили в союз з Демократичною партією, зокрема, з президентами Кеннеді та Джонсоном. Малколм Ікс зневажав електоралізм лібералів і їх підлабузництво перед білими політиками. Під час президентських виборів 1964 року демократ Джонсон виступив проти ультраправої Республіканської партії, після чого і ліберали, і соціалісти-реформісти, і комуністи повністю підтримали Джонсона. Під час демонстрації за громадянські права чорношкірі лідери закликали її учасників підтримати Джонсона, бо він нібито не зашкодить їм. Малколм Ікс дотримувався іншої думки.

«Це не є президент, який може допомогти чи зашкодити. Це – система. І ця система керує не тільки Америкою, а цілим світом. Якби Джонсон був незалежним, він був би не потрібний тим людям, які його насправді підтримують, тому що хитрі капіталісти й імперіалісти знають, що люди не будуть бігти до лисиці, якщо вона показала себе вовком. Таким чином, вони створили жахливу альтернативу. І на неї «клюнуло» дуже багато людей, включаючи і тих, хто називав себе марксистами і сподівався, що Джонсон кращий за Ґолдвотера. Ті, хто називає себе ворогами системи, стояли на руках і на колінах, чекаючи, коли Джонсон виграє вибори. І саме в цей момент війська вторгаються в Конґо і Південний В’єтнам!» (стор. 201-202).

Малколм Ікс ототожнює себе зі світовою революцією проти колоніалізму та імперіалізму. Він захоплювався революціонерами, багато читав про них. Майже всі вони в той час називали себе соціалістами різних течій: марксистами-леніністами, соціал-демократами, азійськими та африканськими соціалістами, комуністами тощо. Для себе ж Малколм бачив зло, яке створило панування капіталізму. «Не можна дозволити капіталізму вижити, в першу чергу тому, що він живе за рахунок нашої крові. Якщо нації в світі себе звільняють і пускають у свій дім капіталізм, він починає смоктати їхню кров і вони з кожним днем слабшають», – пише він (стор. 199).

Він бачив, що майже всі революціонери ототожнювали себе з соціалізмом. Він також бачив, як тяжко було називати себе соціалістом в США. Крім того, він розумів, що ще дуже слабо орієнтується у соціалістичному вченні. Через це він прямо не називав себе соціалістом. Анархісти можуть бачити, що на його соціалістичне світобачення впливали лише державні соціалісти, які були прихильниками розвитку суспільства за рахунок використання держави. Це програма, яка на практиці призводить лише до державного капіталізму – держави, яка стає новим національним капіталістичним експлуататором.

В більшості це зумовлено тим, що Малколм Ікс не мав досвіду спілкування з революційними анархістами, які могли б розкритикувати такі напрямки соціалізму. Крім того, рівень боротьби білих робітників в США на той момент був дуже слабким. Малколм бачив, що білі студенти здатні протистояти державі та расизму, проте йому було важко уявити, що білі робітники, за певних умов, також можуть бути частиною масової боротьби народу за свободу. Це було ще до перших масових страйків 1968 року у Франції і 1969 року в Італії та перших випадків боротьби білих робітників в США на початку 70-х років. З того часу більшість країн третього світу відмовились від соціалізму на користь ринкового капіталізму чи якогось типу релігійної диктатури з капіталістичною економікою.

Malcolm X on Stretcher After Shooting

Пораненого Малколма госпіталізують після замаху на його життя. Через декілька годин він помре в лікарні від 21 вогнепального поранення  

Весь час, до моменту вбивства, Малколм Ікс був на шляху до того, щоб стати одним з великих революційних лідерів в США. Поліція, у якої були свої агенти у організаціях Малколма та «Нації ісламу», нагнітали конфлікт між обома групами, який призвів до його смерті. Це сталось незадовго до вбивства Мартіна Лютера Кінґа. Ми не знаємо, як розвивався б Малколм Ікс, якби мав таку можливість. Без сумніву, у нього були свої помилки і недоліки. Але він був важливою фігурою, яка боролась за права пригноблених та волю людини. Революційні анархісти, які стоять поруч з усіма прошарками пригноблених та експлуатованих людей, мають всі підстави поважати Малколма – видатного чорношкірого революціонера.

Вейн Прайс

Джерело
Переклад: Олександр Драгунов, для «Страйку»





Loading...



Залишити коментар