Мічиганська різанина на Святвечір 1913

0

109 копия

У 1913 році напередодні Різдва, на Святвечір, відбулось одне з найбільш масових вбивств в історії американського штату Мічиган – найманці власників шахт вбили 73-х людей, в основному дітей страйкуючих шахтарів, які вимагали збільшення заробітної плати.

У липні 1913 року більше 7 тисяч шахтарів розпочали страйк в компанії C&H Copper Mining Company в місті Калюмет штату Мічиган (США).

Протестувальники вимагали збільшити заробітну плату, припинити використовувати дитячу працю та забезпечити безпечні умови роботи, в тому числі покласти край проведенню бурових операцій однією людиною та поміняти опорні балки на шахтах, чого власники робити не хотіли, незважаючи на неодноразові смерті робітників, оскільки нові балки були дорогими.

Наближались різдвяні свята. Страйк тривав шість місяців і через відсутність роботи у сімей робітників не було грошей навіть на найменші подарунки і святкову вечерю, тому Жіноча служба помочі західної федерації шахтарів організувала різдвяну вечірку для дітей робітників, на яку запросили 500 дітей і 200 дорослих. На Святвечір вечірка відбувалась на другому поверсі Італійської зали Калюмета, до якої був єдиний вхід і вихід у вигляді дуже крутих сходів.

bn1

Італійська зала, де сталась трагедія

Коли на вулиці стемніло, люди почали розходитись по домівках, а деякі діти зібрались навколо сцени, аби отримати подарунок – для багатьох єдиний в цьому році. Посеред банкету чоловік зі значком з написом «Громадський альянс», антистрайковою організацією, організованою роботодавцями, відкрив двері в нижній частині сходів і закричав «Вогонь!».

Почався хаос. Всі почали бігти до виходу, проте злочинці заблокували двері ззовні. Жінки й діти, рятуючись від пожежі, якої насправді не було, почали в паніці давити один одного. Діти, які опинились на підлозі, почали задихатись та помирати під тиском людей, які падали на них. Одна з жінок, зрозумівши, що не виживе, підняла свою дитину над головою, яку згодом в обіймах мертвої матері знайшли живою.

В той вечір загинули 73 людини, в тому числі й 59 дітей, більшість з яких були фінськими переселенцями. Наймолодшому загиблому, Рафаелю Лезару, було 2,5 роки, а найстаршій жертві, Кейт Піттері, 66 років. Деякі робітничі сім’ї втратили усіх своїх дітей. Френк і Джозепа Кларіхи поховали трьох доньок: 11-річну Христину, 9-річну Марію і 7-річну Катаріну. Їхні маленькі хрести вишикувались в ряд на їхній могилі на західному кладовищі Калюмета.

bn2

Похоронна процесія шахтарів

Мерзотники, які спричинили трагедію, слідством встановлені не були, проте робітники навіть не сумнівались, що це були союзники управління шахт і самі власники, які мстились шахтарям за страйки. Як завжди, ніхто не був покараний і навіть заарештований. Ті, у кого були гроші та влада, приховали правду і перешкодили правосуддю.

Перемогти страйку не судилось. Більшість шахтарів покинули Калюмет після жахливої трагедії. Тим не менш, цей страйк вважається переломним для міцності профспілкового руху в штаті Мічиган.

У 1941 році Вуді Гатрі, відомий американський співак, який виконував народні, дитячі та протестні пісні у стилі фолк та кантрі, написав пісню, присвячену цій трагедії, і назвав її «Різанина 1913» (1913 Massacre):

Пісня Вуді Гатрі, присвячена цим подіям, «Різанина 1913»

Їдьмо зі мною у 1913 рік,
В Калюмет, Мічиган, мідний штат.
Я покажу вам Італійську залу,
Де шахтарі влаштували великий різдвяний бал.

Через двері проведу я вас по високих сходах вгору,
Навколо чути спів і танці.
Я дам вам потиснути руки усім присутнім,
Дивіться, як діти танцюють навколо великої ялинки.

Ви запитаєтесь про роботу і оплату,
Вони скажуть, що заробляють менше одного долара в день.
Працюють на мідних шахтах, ризикують своїм життям,
Тому вони щасливі, що святкують Різдво зі своїми дітьми та дружинами.

Всі говорять, співають, сміються, танцюють,
І дух Різдва витає навколо.
Ви знаєте, що дружите з усіма,
І танцюєте у великій залі.

Маленька дівчинка сідає біля ялинки,
Щоб зіграти на фортепіано, тож ви повинні слухати,
І в цих веселощах ви навіть не можете уявити,
Що поруч знаходяться головорізи начальників шахт.

Бандити босів заглядають через двері,
Один з них кричить: «Тут вогонь!»,
А молода леді каже «Неправда,
Продовжуйте веселитись, все гаразд».

Декілька людей кинулись донизу,
«Це лише бандити, вони жартують»,
Чоловік схопив свою доньку і поніс її вниз,
Але мерзотники закрили двері, і він не зміг вийти.

Донизу кинулись всі, більше ста людей,
Але більшість опинились на підлозі.
Бандити сміялись над своїм смертельним жартом,
Поки діти задихались під дверима.

Такого страшного видовища не бачив ще ніхто,
Ми провели дітей назад до їхнього дерева,
Мерзотники надворі досі сміялись,
А дітей, які загинули, було 73.

Фортепіано грало повільну похоронну мелодію,
Місто освітлював холодний різдвяний місяць.
Батьки плакали, а шахтарі стогнали:
«Подивіться, що гроші і ваша жадібність наробили!».

Брендон Вебер і Фредерік Бейкер

Джерело





Loading...



Залишити коментар