Мігранти: ласкаво просимо до класової боротьби

0

306 копия

«Я хочу закінчити своє навчання. Моя мрія поїхати до Європи і мати хороше життя», -так прокоментувала 19-річна сомалійка з Лівії свою спробу міграції на човні до Європи.

Капіталістичне зростання знижується, а глобальна економічна криза поглиблюється. По всьому світу мільйони людей стикаються з невизначеним майбутнім. Неймовірно високої межі досягла офіційна цифра світового безробіття. Міжнародна організація праці звітує, що в 2017 році у світі буде понад 200 мільйонів безробітних. Зараз із 5 мільярдів працівників лише 1,3 мільярда в світі мають роботу з регулярною зарплатою і більше половини населення виживають на менш ніж 2$ в день. Таким чином, не дивним є те, що навіть після фінансового краху більше 3 мільйонів людей в рік мігрують з однієї частини світу в іншу – з бідніших країн до країн першого світу – в пошуках роботи з регулярною заробітною платою, в надії на стабільне життя.

Нічого нового чи дивного. Протягом усієї своєї історії капіталізм створив робітничий клас зі збіднілого селянства та робітників, чия бідність зобов’язувала їх мігрувати в межах і за межами кордонів. Сутність робітничого класу полягає в тому, що необхідність подорожувати між країнами у пошуку роботи позбавляє робітника вітчизни. Разом ми створили всі реальні багатства цієї системи виробництва. Але це багатство прийняло форму капіталу і використовується тепер як важіль тиску у формі заробітної плати, яким давлять на нас, абсолютно не піклуючись про людські потреби. За часів економічної кризи капіталісти завжди безжально виганяли працівників з роботи, не турбуючись про те, в який спосіб вони повинні зуміти вижити.

Це криза капіталістів, а не мігрантів

Сьогодні капіталізм зіткнувся з глобальною економічною кризою без передумов. Ця криза почалася задовго до 2007 року, але коли лопнув спекулятивний міхур в так званих розвинених державах, створився новий економічний параліч. Незважаючи на прибутки, що складають рекордні трильйони доларів для гучних компаній, таких як Apple, вони також заздалегідь призначені для зростаючих боргових гір капіталізму і норм прибутку жахливо низького рівня, який, в свою чергу, є причиною і наслідком недавнього падіння цін на сировинні товари. Капіталісти роблять все можливе, щоб підвищити норму прибутку в реальному секторі економіки, де створюється нове багатство, заставляючи робітників працювати більше за меншу оплату, таким чином в цілому знизити витрати на утримання рабів заробітної плати. Витрати на соціальні послуги, освіту, охорону здоров’я і соціальне забезпечення для робітників – усе забрано під прапором «жорсткої економії». Далеко не всі робітники в Європі тепер можуть мріяти про «красиве життя».

Протягом багатьох років європейські держави, зберігали дволику політику. До прикладу, у Великобританії з одної сторони приймалися антирасистські закони і відкривались кордони, а з іншої приймалися заборони прийняття на робочі місця «осіб, які шукають притулку». В той час як у жовтій пресі розгортався скандал про правих політиків і про планування житлових черг для румун, які живуть за рахунок пільг, їхні боси радо вітали нелегальних мігрантів, які в подальшому піддавалися більш жорстокій експлуатації, будучи не в змозі чинити опір чи вимагати власних прав. Сьогодні, завдяки жорсткій економії, є великий фонд місцевих безробітних і більш дешевої робочої сили. На даний момент, в умовах економічної кризи капіталісти не ставлять за мету забезпечити всіх робочими місцями, а навпаки створюють штучну конкуренцію на робоче місце серед найманих працівників – найзручніший для них це робітник-мігрант.

Тікаючи від імперіалістичної війни

На жаль для політичного класу, робота якого полягає в охороні корпоративних інтересів капіталу, потік мігрантів не може бути включений і виключений, як кран. Глобальна економічна криза означає збільшення імперіалістичного суперництва, яке створило пекло в багатьох точках планети. Ведення війн і знищення держав державами-імперіалістами в Афганістані та Іраку – це ящик Пандори, який тепер пройшов через хащі Арабської весни 2011 року. Це був наслідок краху фінансової системи 2008 року, який мав наслідки по всьому світу.

За оцінками Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (United Nations High Commissioner for Refugees (UNHCR), протягом останніх 5 років близько 60 мільйонів людей по всьому світу були змушені мігрувати через війну. Це найбільша кількість з часів Другої світової війни. Більше половини мігрантів до Європи прийшли з Сирії, а також з Афганістану, Еритреї, Іраку, Сомалі і Судану. Понад п’ять років «громадянської війни» в Сирії стали зловісним символом того, що імперіалістичне суперництво ховає в кишені для решти світу. Понад п’ять великих держав змагаються за свої власні імперіалістичні інтереси – США (за підтримки Великобританії, Німеччини та Франції), Росія, Іран, Саудівська Аравія та Туреччина – абсолютно не турбуючись про жахіття війни, руйнування людських життів та знищення країн. Близько 12 мільйонів людей (більше половини населення) є вимушеними «переселенцями». До того ж 4 мільйони сирійців є біженцями, здебільшого, в Туреччині, Лівані та Йорданії.

Расизм та нацизм на підйомі

Звичайно, якщо прочитати  Daily Mail або Daily Express і т.п., то це не люди, що біжать рятуючи своє життя. Вони просто «орда» аутсайдерів, які прагнуть вкрасти те, що маємо ми: наші робочі місця, пільги, краще життя чи наше «місце під сонцем». На європейському материку політика відкритого кордону Європейського Союзу (Шенгенська зона) просто розвалюється під вагою зловісних расистських закликів за «придушення» потоку біженців пронацистськими  політиками. У Німеччині зростає підтримка популістської партії «Альтернатива для Німеччини» («Alternative für Deutschland») через напади на притулки для біженців. Зростання расизму все більше і більше стає частиною політичного мейнстріму. Найбільш зневірені жертви капіталізму стають цапами-відбувайлами під час  економічної кризи.

Політики завжди зверталися до нацизму і расизму, щоб запобігти тому, чого вони найбільше бояться – що робітники можуть визнати їх спільним ворогом і об’єднатися проти своїх експлуататорів. Істина полягає в тому, що спосіб життя робітників знаходиться під загрозою, але не через дешеву робочу силу мігрантів, а через постійні атаки з боку системи, яка нібито представляє їх.

Brexit: ніякої турботи про робочий клас

Коли справа доходить до політиків, які торгують почуттями расизму і нацизму, всі сторони згодні, що імміграція повинна бути обмеженою.

ЄС зараз опинився під загрозою розвалу, але це не з вини робітників. Це просто криза капіталізму, яка знаходиться поза контролем самих капіталістів. Оскільки світовий економічний порядок капіталізму тоне в інтригах, а його політичний лад розсипається, то така перспектива для людства є похмурою. Ми знаходимося на критичному етапі історії.

Об’єднатись проти нацизму

Злидні, безробіття та війни сприяють імперіалізму в гонитві за прибутком в давно існуючій системі «попиту та пропозиції». Єдиний вихід для людей, робітників, які виробляють реальне багатство –  це об’єднатися і знищити систему капіталізму. Це може звучати як нездійсненна мрія. Але повсякденне життя розсіює ілюзію майбутнього красивого життя, бо при нинішній системі 62 особи з усього світу володіють багатствами, як решта населення земної кулі.

Прийшов час для робітників всюди стояти разом проти капіталізму. Прийшов час міжнародна політична організаціям, відродити бачення соціалізму. Але не сталінські трудові табори і нескінченні привілеї для партійних диктатур. А новий світ – без війни, без безробіття, без прибутку, без злиднів; світ без контрольно-пропускних пунктів і меж, що не знає жодної дискримінації між расами, віросповіданнями чи кольором шкіри; світ без соціальних класів, де люди вирішують колективно як і що робити, безпосередньо виконуючи людські потреби.

Автор: ЕР

Переклад: Ганна Єрмак, для «Страйку»

Джерело





Loading...



Залишити коментар