Невже Ватикан дійсно відкриє двері геям? - Перший Соціальний

Невже Ватикан дійсно відкриє двері геям?

0

252 копия

Основною темою минулого тижня на Ватиканському Синоді у справах сім’ї стала публікація напівготового документа, який продемонстрував явний прогрес лібералів в напрямку сприйняття геїв і пар, котрі одружуються вдруге, як гідних спілкування, навіть якщо (і я знаю, що це важко собі уявити) насправді вони займаються сексом один з одним, і навіть якщо вони відмовляються покаятися в цьому.

Це щось на зразок римської занедбаності зі стіни Адріана: і поразка, і визнання реальності. Найкращим доказом того, що це відбувається є обурення консерваторів, таких, як американець Джордж Вайгель, який описав це як «щось більш тривожне і неприємне ніж несподіванка».

Отже, як же це сталося? І тут найінформативнішим документом є робочі зауваження про деякі невеликі групові дискусії, що проводилися кардиналом Вінсентом Ніколсом і архієпископом Мартіном Діармуідом, керівниками католицької церкви в Англії й Уельсі та Ірландії відповідно.

Документ говорить про те, що проблема буде адресуватись базовим принципам, книзі Буття, де сказано, що трьома основними характеристики шлюбу, як це було на початку, є моногамія, сталість і рівність статей.

Це кардинально відрізняється від того, що інша частина Біблії, і особливо Старий Завіт, показує шлюб, який відрізняється полігамією, частими зґвалтуваннями, великою кількістю розлучень і загальним пригніченням жінок. Це помічають навіть кардинали, які беруть участь в Синоді.

Вони кажуть, що види експлуататорського шлюбу, який показує історія, ми отримали в результаті гріха.

Слід дати їм належне за спробу виправдати такі твердження. Цинік міг би зауважити, що історію Буття на диво важко очистити від патріархату: зрештою, якщо наявні приниження жінок є наслідком гріха, то хто ж вніс гріх в сад? Єва, бо саме вона спокусила Адама.

Поки стиль аргументації кардиналів насправді показує анти-фундаменталістське використання Біблії. Фундаменталісти стверджують, що все правильно, наскільки безглуздими і непослідовними б не були результати. Антифундаменталісти будують свою аргмовчазно ділять Біблію на ті уривки, які правильні або, принаймні, смутно історичні і ті, які такими не є (наприклад, Едемський сад), а потім – це поворот – перевагу надають уривкам, які насправді не відбувалися, і стверджують, що вони найбільш авторитетні.

Ці історичні або нібито історичні уривки завжди можна тлумачити як наслідок гріховності занепалого світу – так само, як ми пояснюємо прийняття Біблією рабства або ентузіазм старозавітного Бога до вчинення геноциду, як засобу розселення біженців. Неісторичні чи, якщо вам так більше подобається, вічні істини, можуть бути використані як модель бачення Богом того, яким світ повинен бути, чи то  в минулому, в Едемському саду, чи в неможливому майбутнього, де лев лежатиме поруч з ягням.

Якоюсь мірою всі християни, і, можливо, всі віруючі в Писання, повинні погоджуватись з цим. Це якби мусульмани ставили під сумнів Коран. Реальні суперечки мали б початися тоді, коли стане зрозуміло, які уривки Письма повинні бути прийняті, як історичні, а які, як нормативні.

В іншому випадку це виглядає абсолютно безглуздо. Але коли вдуматись, то насправді ми маємо модель для всіх великих планів вдосконалення суспільства: чи то соціалізм, лібералізм чи що-небудь ще. Таким чином, ми отримуємо привілей – путівник, який допоможе рухатись далі. Проблема в тому, що для більшості людей з 19 і 20 століть, уявний світ був розташований в майбутньому. Тепер ми бачимо повернення до думки про його локалізацію в минулому. І це єдиний шлях, яким можуть рухатися релігії в даний час.

Ендрю Браун

Переклад: Ганна Єрмак, для «Страйку»

Джерело




Loading...



Залишити коментар