Паніка в Твіттері

0

316 копия

Останнім часом гучні події слідують одна за одною: наступного дня після кривавого теракту в Ніцці тисячі людей у всьому світі сиділи вночі в своєму Твітері, спостерігаючи в режимі он-лайн спробу військового перевороту в Туреччині. До речі, в цьому році Твітеру виповнюється 10 років. Останній переворот в Туреччині відбувався ще 1997 року, а передостанній аж у 1980-му. Попередні були взагалі в 1960-их роках. Гучні перевороти в Чилі, Аргентині та Пакистані відбувалися в 1970-их роках. Так що, це мабуть перший переворот в режимі он-лайн. Був іще переворот у Єгипті проти Мурсі, але там не було таких яскравих кадрів як і з Туреччини.

Цьому мабуть іще посприяв суперпопулярний сервіс онлайн-відеотрансляцій Перископ. До речі, заснований двома турецькими програмістами, які перебували поза межами батьківщини в часи протестів на площі Таксим проти забудови парку Гезі в 2013 році. Їх дуже засмутило, що вони можуть лише читати про протести через Твітер, а не бачити їх наживо в режимі онлайн-відео, от вони й вирішили виправити цю помилку. Як бачимо, цілком вчасно. Взагалі, як я помітив, наше сприйняття певних подій дуже залежить від того як ми їх сприймаємо (перепрошую за каламбур). Якщо ми просто читаємо про подію в газеті – це одне. Якщо ж ми дивимося відео в режимі реального часу, де стріляють, кричать, ллється кров – наступає так званий ефект занурення, як у 3D-кіно. Недарма олігархи так піклуються про свої телеканали: відеокартинка- це найкращий спосіб впливу на психіку.

Теракт у Ніцці був зафотканий і відзнятий досить детально, як і вбивство чорношкірого Філандо Кастиля в США, яке транслювала наживо його подруга у Фейсбук. Є відео палаючої машини журналіста Павла Шеремета і навіть відео з моментом його вибуху. Коротше кажучи, ми живемо справді в інформаційну епоху. Наявність такої кількості фото- та відеоінформації з місць резонансних вбивств, терактів і томц подібного не властиве попереднім епохам, коли про це писалося в газетних колонках. Відтак, вплив цієї інформації на психіку значно більший. Коли люди несуть квіти до посольства Франції у Києві, то це тому що вони справді налякані. З екранів свого монітора вони вже побували на тій набережній під час теракту, адже мозок сприймає відеоінформацію зі звуком як власні враження. Мозок не розрізняє між власними враженнями і картинкою з екрана – про це вже багато написано особливо в контексті досліджень впливу порнографії на психіку. Коротше кажучи, ми всі вже побували в Ніцці під час проїзду тієї смертоносної вантажівки, буди під вибухами в Стамбулі та Анкарі й навіть біля машини Павла Шеремета в момент її вибуху.

Які це має наслідки, крім безпосередньо психологічних, які ніби-то є сферою індивідуального досвіду і ніяк не конвертуються в соціальні процеси. Насправді ж усе відбувається зовсім протилежним чином.  Зростання рівня тривожності, паніки знижує поріг критичного сприйняття людини. У стані стресу людина менше здатна приймати виважені та обдумані рішення, більше довіряється первісним інстинктам. Так званий рептильний мозок, найбільш атавістична структура нашого головного мозку відповідає за безпосереднє виживання та розмноження індивіда та групи.  Коли матір бачить фотографії ляльки біля загорнутого тіла Ніцці – спрацьовує її материнський інстинкт. Вона вже не думає про високі матерії, а думає про те, щоб подібного не сталося з її дитиною. Коли вона взнає, що теракт скоїв виходець із Тунісу, який ніби-то кричав «Аллах акбар» і відповідальність за який взяла Ісламська держава – це дає про себе знати. Ця матір уже не буде звертати увагу на те що біля тридцяти жертв із 84 самі були мусульманами із Тунісу, як і те що переважну більшість жертв Ісламської держави у світі складають інші мусульмани. Наприклад нещодавній теракт у шиїтському районі Багдаду, внаслідок якого загинуло 290 людей.

На цьому тлі зростає популярність різноманітних правих популістів, які спекулюють на примітивних страхах людей. Лепени і трампи апелюють не до високих почуттів і гуманізму, а до рептильного мозку. Високі почуття залежать від виховання і духовної зрілості, а рептильний мозок є у всіх за замовчуванням, без нього ми б усі переходили дорогу на червоне світло. Рейтинг Марі Ле Пен і так був найвищий із усіх нинішніх претендентів на президентське крісло за соціологічними опитуваннями ще до теракту в Ніцці. Тепер і поготів. Популярність Трампа теж почала зростати після вбивств поліцейських чорношкірими як наслідок абсолютної безрезультатності багаторічної кампанії Black lives matter. Скільки маршів уже проведено, а жоден коп не опинився за гратами. Ба більше, кожне наступне вбивство чорношкірого стає все зухвалішим. Коли до цих «вбивств у відповідь» Трамп вважався кандидатом білих люмпенів, селюків та інших «лазерів», то тепер він стає все популярнішим серед білого середнього класу, «офісного планктону» та інших, які налякані можливою перспективою збройного повстання чорношкірих. Так соціальні медіа, Ютуб, Твіттер, ця вся сфера нової журналістика сприяє нагнітанню в суспільстві атмосфери паніки та істерії, що, в свою чергу, призводить до популярності правих популістів і ксенофобів, які грають на примітивних почуттях рептильного мозку і пропонують прості рішення складних проблем.

Олександр Січкар, для «Страйку»





Loading...



Залишити коментар