Розірвати кредитний зашморг - Перший Соціальний

Розірвати кредитний зашморг

0

282 копия

Діяльність нинішнього Уряду спрямована головним чином на залучення та реструктуризацію кредитів. Жалюгідний стан української економіки та зубожіння народу його обходять. Уряд не має жодної програми подолання кризи, зростання виробництва та підвищення рівня життя. Проте, гордо рапортує про залучення чергового кредиту, чи чиюсь обіцянку такий кредит надати. Така політика крок за кроком наближує країну до економічного колапсу.

Станом на 30.11.2015р. державний та гарантований державою борг досяг в еквіваленті 65,2 млрд.доларів ( в тому числі борг зовнішній 42,9 млрд.доларів, борг внутрішній 537,3 млрд.грн.) Коли п.Яценюк заявляє, про скорочення державного боргу за час його правління, він вводить громадськість в оману. Дійсно, станом на 31.12.2013р. державний та гарантований державою борг в доларовому еквіваленті був 73,1 млрд.доларів, проте зовнішній борг становив 37,5 млрд.доларів, а внутрішній 284,1 млрд.грн. Тобто, Прем’єр жонглює цифрами. Скорочення боргу в доларовому еквіваленті пояснюється девальвацією його гривневої частини. Насправді зовнішній борг зріс на 5,4 млрд.доларів, а внутрішній на 253,2 млрд.гривень.

Видатки на обслуговування державного боргу становлять одну з найбільших витрат держбюджету. За період з січня по листопад 2015р. лише відсотків за держборгом сплачено 77 млрд.грн. Для порівняння за цей же період на охорону здоров’я витрачено лише 8,1 млрд.грн., на освіту 26,1 млрд.грн., на соціальне забезпечення 82,2 млрд.грн. Кредити є однією з причин нужденного становища українського народу. Великою проблемою є те, що дві третини боргу – це іноземна валюта. При подальшій девальвації гривні з бюджету доведеться виділяти ще більше коштів на сплату відсотків, а отже нас чекають нові скорочення соціальних витрат.  Більш того, МВФ, який є одним з основних кредиторів України, вимагає від Уряду скорочення соціальних виплат, зростання податків і тарифів, чим спричиняє величезну шкоду українській економіці та позбавляє людей елементарних засобів існування.

Кредит має сенс, коли кошти вкладаються в бізнес-проект який окупається, вкладені кошти повертаються з прибутком. Тоді є чим повертати позику та сплачувати відсотки. Нажаль, держава використала отримані кредити на поточні витрати, ці кошти давно проїдені і розкрадені. Повертати, особливо валютні кредити, нічим. Джерелом погашення зовнішнього боргу може бути позитивне сальдо зовнішньої торгівлі товарами та послугами (нажаль, за 11 місяців 2015р. воно негативне – 1,4 млрд.доларів), або нові кредити. Проте, практика залучення нових кредитів, щоб розплатитися за старими, не вирішує проблему, а лише затягує кредитний зашморг, виснажує українську економіку.

Вихід лише один – дефолт і реструктуризація зовнішнього боргу. Не та псевдо реструктуризація, яку провела п.Яресько, що відклала погашення боргу на 4 роки, але збільшила зобов’язання України за рахунок зростання відсоткової ставки та випущення так званих деривативів відновлення вартості. А справжня реструктуризація з перенесенням терміну сплати за кредитами на 50 років та зниженням відсоткової ставки до 1-2 відсотків річних. Така реструктуризація дозволила б знизити боргове навантаження на українську економіку, вивільнити кошти для державних інвестицій в виробництво та інфраструктурні проекти, підняти соціальні стандарти. Україна зараз знаходиться в стані дефолту за російськими облігаціями і це вже другий її дефолт з вересня 2015 року. Уряду вистачило сміливості не сплачувати борги перед Росією, проте не стало сміливості не платити за боргами перед приватними інвестфондами та міжнародними фінансовими організаціями. Таке неподобство слід виправити, кредитори повинні знаходитися в однакових умовах.

Кредити МВФ в сумі 10,6 млрд.доларів взагалі Україною не використовуються, вони вкладені в державні цінні папери США та ЄС, або розміщенні на депозитах в іноземних банках. Ці кошти фінансують не українську економіку, а економіки інших держав. Їх можна легко і без шкоди для України повернути МВФ, чим зекономити на відсотках декілька мільярдів бюджетних коштів.

Окремо слід відзначити внутрішній борг України. Основну його частину 503 млрд.грн. становлять державні облігації. З них 379,8 млрд.грн. придбані Нацбанком. Тобто, одна державна установа Мінфін випускає облігації, а друга державна установа Нацбанк друкує гроші, за які ці облігації купує. За це Мінфін сплачує Нацбанку відсотки за рахунок Держбюджету. Така ситуація є абсурдною, борг Мінфіну перед Нацбанком має бути списано.

Уряд постійно наголошує, що припинення зовнішнього кредитування загрожує Україні фінансовим колапсом. Проте, кредити не використовуються для фінансування реального сектору економіки, вони йдуть на повернення раніше отриманих позик та сплати відсотків по ним. Чи не краще було б фінансувати державні витрати за рахунок емісії Нацбанку, а не міжнародних кредитів, адже витрати Держбюджету здійснюються не в доларах, а в гривнях? МВФ нам говорить, що так робити не можна, буде інфляція і знецінення гривні. Проте, Нацбанк і так фінансує Уряд через купівлю облігацій. А виплати по боргах в іноземній валюті призводять до падіння курсу гривні та зростанню інфляції.

На вимогу МВФ та інших західних радників в Україні була знищена державна система фінансування промисловості, сільського господарства, інфраструктури, яка надавала під низькі відсотки, або без відсотків кошти на розвиток виробництва. В результаті промислові підприємства було знищено, мільйони людей втратило роботу та засоби існування, а Державний бюджет втратив джерела доходів. Дірки в бюджеті закрили позиками. Нові кредити нам ніхто не дає, лише перекредитовують для погашення старих боргів. Заборгованість за зовнішніми кредитами призвела до втрати Україною державного суверенітету. Держбюджет, закони, персональний склад Уряду доводиться погоджувати з МВФ, США, ЄС.

Для виходу з кризи та забезпечення економічного зростання Україна має відновити суверенітет та проводити власну політику без огляду на тиск чи поради іноземних кредиторів. Зовнішні кредити слід замістити внутрішніми ресурсами, відновивши систему прямого державного фінансування промисловості, сільського господарства, інфраструктурних проектів. Це створить нові робочі місця, збільшить доходи Держбюджету, підніме рівень життя населення. Банківська система повинна бути переорієнтована з фінансових спекуляцій та відмивання грошей на кредитування виробництва. Особливу увагу слід приділити кардинальному зниженню кредитних ставок. Важливою умовою фінансової стабілізації є перекриття каналів виведення валюти за кордон, шляхом посилення валютного контролю. Саме через виведення коштів Україна втрачає щороку 6-8 млрд.доларів. Цих коштів було б цілком достатньо для покриття потреб країни у валюті.

Надійним джерелом фінансування вітчизняної економіки повинні стати кошти населення. Через банківську кризу та недовіру до Уряду і Нацбанку населення зберігає 30-40 млрд.доларів поза банківською системою «під матрацами». Створення Уряду народної довіри, проведення ним адекватної інвестиційної політики дозволить інвестувати значну частину цих коштів в національну економіку. Нинішній Уряд готовий виконувати будь-які забаганки зовнішніх кредиторів та все очікує приходу міфічних інвесторів, які  чомусь ніяк не йдуть. Головним інвестором будь-якої країни є її народ. Без суспільного діалогу і довіри з боку народу економічний розвиток неможливий.

Перелічені заходи дозволять позбутися кредитної залежності та забезпечать достатні фінансові ресурси для економічного зростання. Продовження політики нарощування державного боргу неодмінно призведе до фінансового краху України. Кредитний зашморг, який з кожним днем все сильніше душить нашу економіку має бути розірваний.

Петро Остапенко, для «Страйку»




Loading...



Залишити коментар