Страйк медсестер у Вікторії, 1985 рік

0

124 копия

Історія першого загальнодержавного страйку у Вікторії (Австралія) за коефіцієнт зарплат співробітників та пацієнтів. Страйк закінчився частковою перемогою, незважаючи на відсутність активної участі профспілок і діяльності важливої і закладеної в основу організації, яка зіграла ключову роль у страйку медсестер 1986-го року.

Влада Австралії почала урізати витрати в сфері охорони здоров’я, через що відбулись деякі зміни у колективі медсестер – лікарні страждали від неминучої нестачі персоналу. Нововведення в новій технічній реальності означало, що буде потрібно більше персоналу, щоб започаткувати новостворене високопрофесійне об’єднання медсестер. З іншого боку міг бути короткий термін перебування пацієнтів в госпіталі з їх частою зміною, великою роботою по оформленню пацієнтів та проведенні з ними процедур. Висока ротація серед пацієнтів вносила напруження у відносинах між пацієнтами та медсестрами, адже у останніх було занадто мало часу, щоб встигнути обслужити таку велику кількість людей. Без сумніву, ситуація була вибуховою. Уряд ще до цих подій покладався на самовідданість медсестер і не звернув уваги на зміни, які відбулися.

У вересні 1985-го терпець медсестер увірвався. Все відбулося через безвідповідальність «старої гвардії». Вечірній масовий мітинг за участю 1700 людей відбувся 23 вересня. Був прийнятий журнал скарг щодо підвищення зарплат та покращення умов праці включно з коефіцієнтом «співробітник-пацієнт». Заборона носіння уніформи і використання її співробітниками агенції була прийнята з 30-го вересня по другий тиждень жовтня, а медсестри мали виконати RANF (за винагороду), тобто, коефіцієнт «співробітник-пацієнт». Невпинний мітинг був запланований до середини жовтня. В будь-якому випадку, госпіталі закликали влаштовувати власні мітинги аж до введення заборони на них. Найбільш характерною ознакою тодішніх учасників мітингів була відсутність закликів до повторних страйків.

Міністр охорони здоров’я Девід Вайт, відповідальний за зарплати та умови праці, знаючи що хочуть профспілки, міг вирішити проблему лише мінімум за три роки. Він пропонував підписати трьохрічний договір про відмову від страйків та збільшення продуктивності праці. Профспілки відхилили ці пропозиції і продовжили тиснути на урядовців.

Після цього, з 7 жовтня, медсестри почали працювати по домовленій системі RANF. Були прийняті заходи по введенню менеджменту, щоб налагодити справи в Госпіталі Альфреда. Проте така дія викликала незадоволення в уряді і медсестри знову припинили роботу, цього разу на 24 години. Міністр з економічних зв’язків, втомлений від цих подій, сказав: «Це обурливо. Я би ніколи не страйкував посеред перемовин». Але медсестри розлютилися ще більше і погодили між собою безперервний страйк аж до четверга 17 жовтня. Після голосування за страйк на вулиці вийшли тисячі людей, які прийшли пікетувати офіс прем’єр-міністра Вайта. Секретар RANF Барбара Карсон попереджала: «Я думаю, що уряду байдуже на RANF та медсестер, які прийшли сказати: ”Ми тут, тому що переживаємо за це все”».

Переговори продовжились, але не довше, ніж до 17-го жовтня. Згодом медсестри відпустили частину людей, залишивши тільки кістяк зі своїх співробітників. Вони пікетували госпіталі, роздаючи перехожим листівки і збираючи гроші на свої потреби. Основним переконанням було те, що все треба скінчити або зараз, або ніколи. Більшість раніше не брала участі в страйках і медіа називали їх економічні вимоги наївними, хоча заяви були суперечливими. Венді, медсестра-студентка з Мельбурнського королівського госпіталю, пояснює: «Умови праці медсестер були жахливими, тому що ніхто раніше не боровся за їх зміни. Але тепер медсестри змінились. Страйком вони добиваються для себе цих змін від уряду і профспілок».

Девід Вайт і ЗМІ розгорнули кампанію з дискредитації і залякування протестувальників. Вони стверджували, що пацієнти будуть помирати, а зарплати з казначейства можуть просто затримуватись. Страйкарі були залякані. «Пацієнти відчували загрозу з боку цих всіх подій, вони боялись за себе, – розказала в кінці страйку студентка. – Справи йшли погано через відсутність персоналу і належного досвіду».

Цього разу посадові особи з профспілки HEF не вийшли на черговий страйк. Незважаючи на це, рангові та штатні працівники з багатьох госпіталів все ж отримали необхідну підтримку. Члени HEF при госпіталі Принца Генрі зустрілись з колективом і вирішили не переходити до протестів. На жаль, медсестри зупинити їх не змогли.

Через п’ять днів протест закінчився лише частковою перемогою. Пропозиції уряду в сфері коефіцієнту «персонал-пацієнт» були невиразними, але погоджували співпрацю з RANF. Медсестри нижчого рангу не отримали надбавок і змушені були очікувати на арбітраж. Частина медсестер на останньому мітингу зібрала справжній аншлаг – вони не розділяли думки посадових осіб про «нейтральних суддів». Все ж найважливішим є те, що вони навчились страйкувати і відстоювати свої права. Вони збагатили свій довід і в подальшому медсестри Вікторії і Австралії загалом неодноразово виходили на захист своїх трудових прав і роблять це й досі, щоразу досягаючи для себе нових висот та успіхів.

Ліз Росс

Джерело

Переклад: Олександр Драгунов, для «Страйку»





Loading...



Залишити коментар