Тарифний геноцид

1

304 копия

Своєю постановою Уряд з 1 травня 2016р. встановив єдиний тариф на газ для підприємств і населення на рівні 6879 грн. за 1000 кубометрів. Якщо для підприємств вартість газу була дещо знижена з 7188 грн. за 1000 кубометрів, то для населення, яке споживало газ в опалювальний період, ціна зросла майже вдвічі з 3600 грн., а для теплокомуненерго, ще більше, перед цим вона становила 3000 грн. Урядовці та депутати пояснюють таке рішення боротьбою за енергетичну незалежність України. Мовляв, українці скоротять споживання газу і через декілька років Україна буде обходитися газом власного видобутку. З іншого боку, вони стверджують, що підняття тарифів дасть можливість подолати корупцію в газовій сфері, віднині тарифи для населення, теплокомуненерго та промисловості будуть однакові. Вони запевняють, що держава тривалий час дотувала низькі ціни на газ, зокрема покривала збитки Нафтогозу. Зараз встановлюються економічно обґрунтовані ціни, які дозволять збалансувати доходи та витрати цього підприємства. Незаможним громадянам обіцяють надати субсидії, для інших – комунальні витрати зростуть приблизно вдвічі. Висловлювання урядовців щодо проблем народу сповнені цинізму. Так Віце-Прем’єр Павло Розенко порадив селянам перейти з газу на дрова, а нардеп Олег Барна – відключити від опалення частину кімнат в помешканні. Нічого не скажеш, замість дбати про поліпшення життя людей, влада веде країну до деградації і зубожіння.

Чому влада так заповзятливо підіймає тарифи і куди насправді йдуть народні гроші? Відомо, що до своєї відставки Уряд Яценюка планував підняти пільгову ціну на газ до 5414 грн., а верхню планку знизити до 6470 грн. за 1000 кубометрів. Чому Уряд Гройсмана вдався до більш радикального підвищення? Політична причина такого рішення криється в тому, що Захід був незадоволений відставкою Яценюка та з недовірою поставився до нового уряду. Разом з тим Захід вимагає від України проведення ліберальних економічних реформ, і розглядає підняття тарифів як один з ключових елементів цих реформ. Підняттям тарифів, Гройсман довів свою відданість та розраховує на підтримку Заходом свого уряду. Проте, є в цьому рішенні й економічна складова. І тут незайвим було б з’ясувати куди підуть гроші від підняття тарифів.

У 2015 р. Україна видобула 19,9 млрд.кубометрів газу. Головний видобувач – державне підприємство Укргазвидобування – 14,5 млрд.кубометрів. Споживання газу становило 33,7 млрд.кубометрів. З них 13,8 млрд.кубометрів було імпортовано. Структура споживання газу така: промисловість – 11,4 млрд., населення і бюджетні організації – 12,2 млрд., підприємства теплокомуненерго – 6,9 млрд. Загалом, для потреб населення, теплокомуненерго та бюджетних установ українського газу цілком було достатньо (спожито 19,1 млрд.кубометрів) При бажанні держава могла б встановити для населення пільгові ціни, перекривши потреби промисловості за рахунок імпортного газу. Проте, ціна на газ встановлена для всіх однакова при чому по її верхній межі. Ціна на газ 6879 грн. включає в себе оптову ціну 4942 грн., що відповідає ціні на імпортний газ на кордоні з Україною, плату за транспортування, послуги розподільчої системи, націнку облгазів та ПДВ в розмірі 1375 грн. Тобто, при такій ціні на газ всі структури задіяні в транспортуванні газу та наданні послуг забезпечують свою рентабельність. Окрім цього держава отримує всі належні податки.

Яка ж собівартість українського газу? До 1.05.2016р. Нафтогаз купував газ у Укргазвидобування за ціною 1590 грн. за 1000 кубометрів. В свою чергу з цієї суми Укргазвидобування виплачувало ренту за видобуток газу в розмірі 70%. У підприємства залишалося лише 477 грн. з кожної 1000 кубометрів видобутого газу, інше забирала держава. Незважаючи на порівняно невеликі кошти, у 2014р., Укргазвидобування отримало прибуток 664 млн.грн. При цьому Нафтогаз був збитковим. У 2014р. його збиток становив 85 млрд.грн., а в 2015р. він скоротився до 25 млрд.грн. Наскільки раціонально витрачало Укргазвидобування свою виручку, можна судити з багаточисельних публікацій про зарплати керівників цієї компанії, які становили по кількасот тисяч гривень на місяць та про сумнівні тендери за якими компанія купувала матеріали й обладнання за завищеними цінами. Тобто, отримуючи за 1000 кубометрів газу 477 грн., при завищених зарплатах та корупційних переплатах, Укргазвидобування залишалося прибутковою організацією. А Нафтогаз, купуючи газ по 1590грн. та продаючи його від 3000 до 7188 грн. населенню примудрявся бути збитковим. Висновок звідси наступний: причина збитків Нафтогазу, зовсім не пов’язані з цінами на газ для населення, більш того, без підняття цін на газ Нафтогаз цілком може забезпечити прибуткову діяльність. Його збитки – це результат корупції та безгосподарності. Діяльність Нафтогазу має стати предметом ретельного розслідування як з боку Уряду, так і правоохоронних органів.

Зрозуміло, що отримуючи лише 477 грн. за 1000 кубометрів, коштів для інвестицій у видобуток газу Укргазвидобування не мало. Разом з тим, піднявши тарифи на газ, Уряд збільшив закупівельну ціну для Укргазвидобування втричі до 4849 грн. за 1000 кубометрів, зрівнявши вартість українського газу з імпортним. При цьому ренту було знижено з 70% до 50%. Тобто, віднині в розпорядженні Укргазвидобування залишатиметься 2424,5 грн. з 1000 кубометрів, а виручка компанії зросте в п’ять разів. Загалом Укргазвидобування додатково отримає за рік біля 28 млрд.грн. Куди будуть спрямовані ці гроші? На інвестиції в розширення видобутку газу, чи на різні корупційні оборудки і премії? Якщо, ця компанія має таку масштабну інвестиційну програму, то чому б не ознайомити з нею громадськість? Крім Укргазвидобування у виграші від зростання цін та зниження ренти опиняться Укрнафта та ряд приватних газовидобувних компаній, які пов’язані з олігархами, депутатами, урядовцями. Від підняття тарифів на газ виграє також держава. Лише від Укргазвидобування вона додатково отримає ренту за рік біля 19 млрд.грн. (всього біля 35 млрд.грн.) Крім того,держава додатково отримає ПДВ  10 млрд.грн. (всього біля 26 млрд.грн.). Проте, Нафтогаз від підняття цін на газ нічого не виграє, його збитки навіть можуть збільшитися через трьохкратне зростання цін на газ українського видобутку.

Отже, ми переконалися, що підняття цін на газ не має нічого спільного з приведенням цін до економічно обґрунтованого рівня, перекриттям збитків Нафтогазу чи припиненням державних дотацій «низьких» цін. Держава заробляє величезні гроші на населенні. Лише на піднятті тарифів держбюджет додатково поповниться щонайменше на 29 млрд.грн. (всього біля 61 млрд.грн.) В той час як субсидії на комунальні послуги в 2015р. становили 18 млрд.грн. На 2016р. вони заплановані в розмірі 35 млрд.грн., що значно менше ніж держава отримає коштів від населення. Зрівняння цін на газ не усуне корупцію. Навпаки, різке збільшення грошових надходжень, стане поштовхом для нарощування нічим не обґрунтованих витрат та зловживань.

Окремо слід відзначити такі центри розкрадання коштів, як облгази, енергокомпанії, теплокомуненерго. Багато хто звернув увагу, що газ, який нам постачають став гірше горіти, чайник закипає довше і т.п. Очевидно, що газ який ми отримуємо, розбавляють. Більш того, користуючись тим, що багато помешкань не обладнані газовими лічильниками, норми споживання газу завищують. В результаті, люди сплачують за газ, який вони не споживали. Нещодавно, Уряд збільшив норми споживання газу для помешкань необладнаних газовими лічильниками. Зокрема на газову плиту норми споживання газу було збільшено з 3 до 4,4 кубометрів на одну особу на місяць. Аналогічно збільшено норми споживання і на газові колонки. Завдяки такому рішенню витрати на газ населення зросли майже в півтора рази. Завищуються норми споживання газу й при наданні послуг централізованого опалення та підігріву води. Характерним є те, що ряд олігархів  одночасно є власниками облгазів, енергокомпаній та заводів які споживають газ, зокрема хімічних, металургійних, тощо. Це дозволяє їм спрямовувати газ, який оплатило населення, на потреби своїх підприємств. Держава не докладає жодних зусиль для наведення порядку в газовій сфері та комунальних послугах. Натомість регулярно підіймає тарифи. Фактично населення з своєї кишені оплачує добробут олігархів та корумпованих чиновників.

Ціна яку сплачують за газ наші громадяни не є ні ринковою, ні економічно обґрунтованою. Постачальники газу та комунальних послуг є монополістами. Люди не можуть знайти альтернативних постачальників послуг. Більш того, держава та компанії-монополісти часто навіть не дають можливості відмовитися від тих чи інших послуг. Прикладом цього є заборона на встановлення індивідуальних систем опалення в багатоквартирних будинках. Скорочення споживання населенням газу та електроенергії намагаються компенсувати введенням абонплати за користування газовими та енергетичними мережами. Чи отримують люди послуги, нікого не цікавить, проте, гроші вони платити зобов’язані.

Урядовці та так звані експерти стверджують, що мовляв, держава надає субсидії, а це дає змогу соціально незахищеним верствам населення оплачувати комунальні послуги. Проте, з субсидіями  теж далеко не все гаразд, не всі хто потребує субсидій їх отримують. Зокрема, права на субсидію не мають безробітні, які не стоять на обліку в службі зайнятості, а також всі ті до кого у соцслужб є підозри про отримані «тіньові» доходи. Субсидія покриває лише частину витрат. Причому норми споживання води, електроенергії, газу, тощо , які підпадають під субсидію, постійно скорочуються. Все, що понад норму, сплачується за діючими тарифами. В результаті, щоб відповідати вимогам, люди скорочують своє споживання до мінімуму. Оскільки, число бажаючих отримати субсидії зростає, а коштів в бюджеті обмаль, держава проводить так звану верифікацію. Тобто, з’ясовує, чи не отримала людина якогось зайвого доходу, чи все вказала в декларації. У тих, хто, на думку соціальних служб, отримав субсидію неправомірно, вимагають повернути гроші та сплатити штраф. Міністерство  соціальної політики запланувало повернути до бюджету у 2016р. 5 млрд.грн. «неправомірно» нарахованих субсидій. Це означає, що субсидії будуть відбирати під будь-яким приводом.

Наявність субсидій спонукає компанії постачальники комунальних послуг завищувати тарифи та включати в рахунок ті обсяги послуг, які насправді не були надані. Фактично держава за рахунок субсидій спонсорує такі компанії. За оцінками експертів за опалювальний сезон 2015-16 рр., держава переплатила компаніям  в такий спосіб щонайменше 4,5 млрд.грн. Нинішнє підняття тарифів потребуватиме збільшення субсидій принаймні вдвічі. Відповідно зросте і сума переплат. Економічно обґрунтованою є та ціна, яку може собі дозволити сплачувати переважна більшість населення. Оскільки в структурі витрат сім’ї, виходячи зі світової практики , витрати на комунальні послуги повинні становити не більше 15%, то при середній зарплаті в Україні 4900грн., вартість комунальних послуг не повинна перевищувати 735 грн. на одне домогосподарство в місяць. Тарифи, які відповідають такій вартості і є економічно обгрунтованими. Субсидії мають отримувати лише найбільш соціально незахищені верстви населення. Якщо більшість населення потребує субсидій, то тарифи є завищеними. Влада стверджує, що високі тарифи спонукають населення заощаджувати, стимулюють впровадження енергозберігаючих технологій. Проте, економіка не грунтується на заощадженні, вона ґрунтується на витратах і інвестиціях. Скорочення споживання газу веде до зростання його собівартості. Адже існують витрати на утримання газотранспортної системи, підтримання тиску в газових мережах, тощо. При зменшенні споживання газу вони нікуди не подінуться і будуть перекладатися на споживачів.

Зростання тарифів на комунальні послуги призвело до зубожіння народу, до падіння попиту на товари і послуги. Гроші, які населення могло б витратити на купівлю необхідних товарів, пішли на сплату комунальних платежів. Таким чином, високі тарифи зменшують ринок збуту для тисяч підприємств. Велику роль в падінні української економіки, скороченні виробництва, закритті підприємств, зростанні безробіття зіграло підвищення тарифів. Крім того, зростання тарифів веде до прискорення інфляції. Адже вартість комунальних послуг включена в собівартість всіх видів продукції. Зростання тарифів призводить до зростання боргів за комунальні послуги, як населення, так і підприємств . Вже зараз населення сплачує лише 60 % від нарахованих сум. Понад 20% домогосподарств мають прострочені платежі протягом трьох і більше місяців. Подальше збільшення тарифів призведе до ще більшого зростання заборгованості, що негативно позначиться на діяльності як комунальних підприємств, так і загалом на економічному становищі країни.

Влада вимагає від населення фактично відмовитися від комунальних послуг, заявляючи, що в такий спосіб вона підвищує енергоефективність. Проте, справжня енергоефективність – це впровадження енергозберігаючих технологій. Населення, доходи якого впали принаймні втричі за останні два роки, обтяжене високими комунальними тарифами, не має достатньо коштів для утеплення будинків, встановлення лічильників, сучасного обладнання. Допомога держави – дуже мізерна. В той час, як основна відповідальність за впровадження енергоефективності лежить на державі та компаніях, які забезпечують країну газом, електроенергією, опаленням, гарячою водою, тощо. Саме кампанії постачальники послуг повинні провести модернізацію газових та енергетичних мереж, теплотрас, електростанцій, ТЕЦ, тощо. Великою перешкодою для впровадження енергоефективності є застарілий житловий фонд, який зношений на 80%. Держава переклала всю відповідальність за будинки на їх мешканців. Проте, люди не мають коштів, щоб забезпечити ремонт будинків. Натомість держава протягом кількох десятиліть збирала з людей квартплату, яка містила в собі витрати на ремонт. Фактично ж ремонт проводився лише в небагатьох будинках. Тому, відповідальність за модернізацію житлового фонду та забезпечення його енергоефективності має взяти на себе держава. Інакше невдовзі наші міста і селища перетворяться на нетрі. Хоча, мабуть, саме до цього і прагнуть «реформатори».

Таким чином, жодний аргумент влади щодо необхідності підняття тарифів не відповідає дійсності. Метою підняття тарифів є стягнення останніх коштів з вже напівживого народу. Кошти від підняття тарифів підуть на збагачення олігархів та корумпованих чиновників. Результатом цього впровадження буде подальше зубожіння населення, падіння економіки, загальна деградація країни. Все це є нічим іншим, як тарифним геноцидом українського народу. Здійснюється він при підтримці з боку США, ЄС, МВФ та різного роду ліберальних «реформаторів». Для порятунку України необхідно негайно знизити тарифи, провести націоналізацію газових та енергетичних компаній. Притягнути до кримінальної відповідальності олігархів, корупціонерів та всіх тих, хто проводить над нашою країною ці жахливі експерименти. Необхідно розробити програму збільшення видобутку газу, провести модернізацію енергетичного сектору та житлово-комунального господарства. Відповідні кошти для інвестицій має забезпечити держава за рахунок ліквідації корупційних схем та конфіскації майна корупціонерів. Впровадження цих заходів не лише дозволить забезпечити справжню енергетичну незалежність України, але й створить нові робочі місця та зупинить грабунок народу.

Петро Остапенко, для «Страйка»





Loading...



1 коментар

  1. гость on

    Майдан “победил” ! Быдло – оно и есть быдло !

Залишити коментар