Тотальна недовіра українців

2

23

За весь час існування сучасної української держави, рівень недовіри до політиків та і державних установ був досить високим. У цьому і полягає особливість нашого суспільства. Здавалось би, така ментальність повинна була б породити прискіпливість українців до політики та виховувати дисциплінованих чиновників.

Парадокс у тому, що сталось зовсім навпаки, оскільки недовіра в суспільстві переросла у байдужість, чим і користаються всі бажаючі, підкидаючи українцям популістські гасла.

Проте, зараз хочеться поговорити більше про динаміку недовіри/довіри до влади загалом і навести кілька цифр для розуміння ситуації.

Зі слів Ірини Бекешкіної, відомої української соціологині, рівень довіри до партій в Україні рекордно впав. Недовіра перевершила показники 2013 року – передмайданний період.

«Отож реально зараз немає такої партії, яка була б в очах населення лідером. У свій час вони були. Була “Наша Україна”, яка розглядалася людьми як партія, яка остаточно переможе комуністів. Потім великі очікування були стосовно “Партії регіонів”, за них були готові голосувати 30%, за “Батьківщину” – близько 25%. Було два потужних лідера, які між собою змагалися на виборах. На останніх виборах так підтримували “Блок Петра Порошенко” і “Народний фронт”, які разом отримали 40%. А зараз такого немає. Зараз криза партійного будівництва – одна з ключових проблем українського суспільства. Але вона не усвідомлюється навіть експертами, тому що коли говоримо про найбільш актуальні проблеми, то насамперед називається проблема корупції», – розповідає Бекешкіна в інтерв’ю українському виданню «Апостроф».

Така ж ситуація, згідно опитувань Центру Разумкова і щодо державних та соціальних інституцій.

Згідно досліджень Центру, динаміка недовіри до певних інституцій росте і росте, порівняно із тим же 2015 роком.

Так, у часовій динаміці показників можна помітити явне зростання недовіри до практично усіх органів та гілок влади. До прикладу, показник недовіри до президента України сильно піднявся: із 25,2% респондентів, які зовсім не довіряли президенту у березні 2015 року до 39,4% листопада 2016 року.

Куди гірша ситуація із довірою до Верховної Ради України: 30,9% зовсім не довіряли депутатам у березні 2015 року, а вже в листопаді наступного року показники перевищили 50%. Це, у свою чергу, може лише підтвердити твердження Ірини Бекешкіної про кризу партійної системи, оскільки всім відомо про принципи роботи Верховної Ради і роль провідних політичних партій у цій роботі. Для справедливості, мушу зазначити, що у дослідженні Центру Разумкова є окрема графа про політичні партії: у березні 2015 року 34,8% опитуваних висловлювали свою категоричну недовіру до партій, натомість восени 2016 року відсоток виріс – 44,5%.

Таке ж зростання недовіри властиве до уряду України, прокуратури, судів, Національної гвардії , НАБУ та навіть реформованої поліції.

Що цікаво, що впав рівень недовіри(тобто збільшилась довіра) до таких інституцій як волонтери (з 11,2% до 9%), громадські організації, хоч і явний спад активістської діяльності (з 16,6% до 12,9%), профспілок (з 26,6% до 25,7%) –  це хоч і незначне покращення довіри, але все ж таки дає надії думати про передчасні висновки щодо атрофованості даної структури, добровольчі батальйони (з 17,3% до 14,8%).

Детально дізнатись про результати дослідження можна тут, де зазначені і інші відповіді респондентів, зокрема «скоріше не довіряю» чи «скоріше довіряю», що дає змогу побачити картину у повному вигляді.

Попри це, суть залишається незмінною – українці перебувають у політичній кризі, куди їх загнали самі ж політики. Погодьтесь, що куди зручніше бавитись у політичні ігри між собою та боротись за не надто прискіпливий електорат, ніж витрачати свої сили на дотримання обов’язків та відповідальності перед своїм народом.

Дані опитування все ж дають надію на зміну політичного вектору у суспільстві – низова ініціатива та створення громадянського суспільства. Поки до цього далеко і все залежить від самих нас, наскільки ми будемо готові переродити свою політичну байдужість та зневіру у щось більш якісне. Хтось колись писав, що українцям слід свою ментальну недовіру перетворити у критичне мислення, викорінивши при цьому байдужість. При цьому, навряд обійдеться все без крові та жертв. Тим більше, що згідно слів соціологів, мирних «майданів» більше не буде. Можливо нам з вами треба дійти до крайньої точки кипіння, спалити у вогні старі, нав’язані  устави та нарешті стати тими, ким ми є – вільним, рівноправним українським народом.

Василина Бойко, спеціально для «Страйку»





Loading...



2 Comments

  1. Беня on

    Та ты шо? Тебе это тотально украинцы сказали? Или из Москвы темник пришёл?

  2. Збруч on

    Українцям пора відмовитися від “політичної боротьби” у яку їх щоразу заганяють мерзотники -політики… 25 років та мерзота-злочинці , яка називає себе “політикумом” , заставляє українців танцювати на “граблях політичної боротьби” , аби українці НЕ ВИСТУПИЛИ НА ЕКОНОМІЧНУ БОРОТЬБУ ПРОТИ ОЛІГАРХАТУ ! ТІльки економічна боротьба народу проти мафії порошенка-гройсмана-яценюка та їхніх хохлів -поплічників зможе заставити цю банду перестати грабувати нарід України, перестати наживатися на крові українських солдат, перестати творити тарифний і ціновий геноцид українського народу з метою наживи цієї мафії за рахунок народу! Тільки ЗАГАЛЬНИЙ СТРАЙК ЗМОЖЕ ЗМЕСТИ ЦЮ БАНДУ ЗІ СВОЇХ КРІСЕЛ І ДАТИ ДЕРЖАВІ УКРАЇНА ШАНС ВИЖИТИ, БО ІНАКШЕ ЦЯ ЄВРЕЙСЬКО-КОМСОМОЛЬСКО-КРИМІНАЛЬНА БАНДА ЗНИЩИТЬ ДЕРЖАВУ УКРАЇНА ! БАНДУ ГЕТЬ !

Залишити коментар