Турецькі анархісти у битві за Кобані

0

126 копия (1)

Під час громадянської війни в Сирії, яка почалася після так званої арабської весни, у Рожаві, курдському регіоні на півночі Сирії, оголосили про свою автономію і створення горизонтальних відносин у суспільстві. Рожава з усіх сторін оточена ворожими силами: урядовими військами президента Башара Ассада, який втратив контроль на регіоном декілька років тому; урядом Туреччини, який завжди придушував свободу курдського народу; іншими сирійськими військовими силами, в тому числі ісламськими фундаменталістами та підтримуваною США коаліцією, більш відомою під назвою «Вільна сирійська армія»; і, що найважливіше, «Ісламською державою», невизнаним державним утворенням, яке отримало контроль над більшою частиною Іраку і Сирії протягом останніх двох років, використовуючи захоплене озброєння, яке знаходилось в регіоні під час військової окупації США.

В приватних американських ЗМІ ми могли прочитати про біженців з Кобані, які кричали «Нехай живе Америка!» по всьому турецькому кордоні, коли військово-повітряні сили США атакували підрозділи «Ісламської держави», зруйнувавши їхнє місто – вони святкували релегітимізацію американської інтервенції на Близькому Сході після колосального провалу окупації Іраку. Держсекретар США Джон Керрі натякнув, що Кобані впаде під натиском «ІД» і порятунок міста не буде «стратегічним завданням». Проте, врешті-решт, наступ «Ісламської держави» на Близькому Сході зупинили не «миротворчі» американські військові, а погано укомплектовані, але мужні автономні групи бійців з Рожави.

На жаль, існує дефіцит інформації з регіону через інформаційну блокаду. Маючи надію отримати більш глибоке уявлення про ситуацію, ми зв’язалися з нашими товаришами з DAF («Революційна дія анархістів», турецький рух). Після декількох місяців очікування ми нарешті змогли представити ці два інтерв’ю: одне відтворює загальний фон боротьби в Кобані, інше – вникає в аналітичні деталі та геополітичні наслідки.

Інтерв’ю з активістом DAF, січень 2015 р.

Запитання: Чи можеш ти описати ситуацію, яка склалась в регіоні на кордоні Туреччини та Сирії?

В цьому регіоні проживають в основному курди, які живуть там вже протягом багатьох століть. Цей регіон ніколи не був представлений як держава, тому люди, які там проживають, перебувають у режимі перманентної боротьби вже протягом довгого часу. Це люди дуже різноманітні за своєю етнічною приналежністю і релігією: тут живуть курди, араби, єзиди тощо. Однією з найбільших курдських організацій в Туреччині та Іраку є РПК (Робітнича партія Курдистану), а також сирійська партія «Демократичний союз», яка дотримується аналогічної з РПК лінії. З військових організацій існують загони народної самооборони – чоловічі та жіночі збройні формування.

Проти цих організацій змагається «Ісламська держава» – банда ісламістів, в яких присутнє сирійське відділення терористичної організації «Аль-Каїда» «Фронт Аль-Нусра». Це радикальні ісламісти. Також є «Вільна сирійська армія», коаліція різних груп, вони підтримуються капіталістичною системою, але не є такими радикальними, як «ІД». Є і турецька держава і урядові війська Ассада, які також протистоять курдам. У північному Іраку є також курдська держава, яку контролює Демократична партія Курдистану Масуда Барзані, яка ідеологічно є ідентичною турецькій державі, відрізняється лише етнічно.

Запитання: Яку роль в регіоні відіграє Робітнича партія Курдистану і яка твоя думка щодо зміни їхньої ідеології на більш лібертарний формат?

РПК має погану репутацію на Заході через своє минуле. Двадцять років тому її заснувала марксистсько-леніністська група. Але декілька років тому вона змінилась і засудила ці ідеї, оскільки змінились самі ідеї її членів та лідера. Вони дотримуються більш лібертарної ідеології після прочитання праць Мюррея Букчина (американського лібертарного соціаліста) та переосмислення ряду факторів у їхньому регіоні. Щоб розуміти теперішню ситуацію, важливо знати, що на початку свого існування РПК не була ідеологічною партією. Вона росла не як ідеологічний, а як народний рух. Це ще один фактор, який пояснює, як вона розвивалася в цьому напрямку.

Запитання: Що ти маєш на увазі під словами «рожавська революція»? Що це за соціальний експеримент і чому він такий актуальний для антиавторитарних рухів з усього світу?

Рожавська революція була проголошеною два роки тому. Три кантони оголосили про свою незалежність від режиму Ассада. Вони не хотіли бути причетними до будь-якої з держав, які підтримуються світовим капіталізмом. Це фактично відкрило третій фронт в регіоні. Це був той момент, коли держава фактично втратила свою владу і контроль над регіоном.

Тоді й почався проект курдської боротьби. Він включає в себе практику прямої демократії, наприклад, народних зборів, і фокусується на етнічному розмаїтті, народній владі і свободі жінок, що характеризує курдський рух в цілому, не тільки в Рожаві. Вони утворили свої власні збройні загони самооборони, добровільно сформовані з людей, які там проживають.

Запитання: Ти активіст DAF («Революційної дії анархістів») у Туреччині. Одним з головних напрямків вашої діяльності останніх років стала солідарність та взаємодопомога з мешканцями Курдистану. Розкажи про свою групу і її роль у рожавській революції.

Наша організація виступає за революційну перспективу; ми називаємо себе революційними анархістами, тому що хочемо, щоб анархізм був соціально зрозумілим у нашому регіоні, тому що в ньому анархізм немає ніяких традицій чи історії. Наша перша мета полягає в поширенні ідеалів анархізму серед пригнобленої частини суспільства і для нас практика є набагато важливішою за теорію. Точніше, ми будуємо свою теорію на практиці революційних анархістів.

Ми виступаємо проти будь-яких форм гноблення. Орієнтуємось на робітничі і народні рухи, які є пригніченими через етнічну чи соціальну приналежність, виступаємо проти гноблення жінок, ми активні в усіх таких напрямках. Ми тримали контакт з учасниками рожавської революції з самого початку, а коли спротив розпочався у Кобані, ми негайно відправились до регіону, а наші товариші організували акції підтримки по обидві сторони кордону. Ми досі маємо людей на ротаційній основі і досі організовуємо акції. Наприклад, нещодавно група наших жінок організувала акцію, під час якої закликала турків підтримати опір курдів у Кобані.

Запитання: DAF організувала живий ланцюг на турецько-сирійському кордоні, щоб не допустити людей, які намагаються його пересікти і приєднатись до рядів «Ісламської держави». Розкажи нам про цю акцію прямої дії!

Турецька держава нападала Кобані з заходу. Вона запевняє, що бореться проти «ІД», але на практиці дозволяє проходженню через свій кордон матеріальних ресурсів, зброї і людей, які потрапляють на територію «ІД». Турція нападала на прикордонні села, які знаходяться не дуже далеко від Кобані. Багато сімей  з Кобані приїжджають в ці села, коли отримують поранення; також до них прибувають добровольці зі сторони турецького кордону, які хочуть приєднатись до боротьби курдів. Тому наші побратими зупинились в селах та комунах і організовують різні заходи для матеріально-технічної підтримки біженців та постраждалих від бойових дій людей.

«Ми перерізали дроти. Коли ми перетнули кордон, нас зустріли з величезним ентузіазмом. У прикордонних селах Кобані всі люди, від молодого до старого, вийшли на вулиці. Партизани з загонів народної самооборони вітали нашу ліквідацію кордонів, стріляючи у повітря. Ми згуртувались на вулицях Кобані!», – зі звіту DAF з «місії солідарності»

Запитання: Під час активних бойових дій популярні медіа-ресурси заявили, що Кобані впаде, незважаючи на те, що опір в регіоні ніколи не стихав. Як ти думаєш, чому вони розповсюдили таку інформацію?

Це була психологічна війна з самого початку. ЗМІ не хочуть, щоб світ знав про опір курдів в Кобані. Ця інформація була частиною інформаційної війни, тому що є серйозна міжнародна підтримка курдів. І коли стало ясно, що Кобані не програє, вони змінили тактику: всі великі держави створювали враження, що вони нібито допомагають Курдистану авіаударами по «ІД» і живою силою. Це було зроблено, коли вже стало очевидно, що Кобані не впаде, щоб створити враження для міжнародної спільноти, що вони не виступають проти цієї боротьби.

Запитання: Очевидно, що боротьба курдів явно невигідна інтересам панівних держав. Що ти думаєш про перспективи рожавської революції? Яка ситуація в регіоні зараз? Як люди з інших країн можуть підтримати боротьбу курдів?

Останнім часом інші частини Рожави піддавались постійним атакам. Якщо ви пам’ятаєте, минулого місяця, коли бійці «ІД» вперше атакували язидів і вони змушені були тікати зі своїх міст, їх врятували бійці курдської самооборони. Атака «ІД» була відбита. Минулого тижня язиди організували свої загони самооборони. Тож боротьба в регіоні зростає, а ідеї самозахисту і прямої демократії набирають популярності.

Крім того, на турецькій стороні кордону війна стає жорсткішою. Уряд застосовує все більше насильства проти курдського опору. Минулого тижня поліція вбила 14-річного хлопчика. Це показує, що боротьба буде продовжуватись все більш насильницьким шляхом. Це питання не обмежується лише регіоном; ви можете спостерігати за нещодавніми нападами на журналістів у Франції, зараз все дуже серйозно на міжнародному рівні.

Це також показує важливість рожавської революції проти «Ісламської держави» та радикального ісламізму. Я думаю, що міжнародна підтримка означатиме, що революціонери будуть боротися на місцевому рівні проти своїх держав, які підтримують «ІД».

Інтерв’ю з активістом DAF, грудень 2014 р.

Запитання: Наскільки успішною ви вважаєте участь DAF у боротьбі Рожави проти «Ісламської держави»? Які ресурси і навики необхідні для анархічних груп, щоб розвиватись і бути краще підготовленими до подібної ситуації?

Наша організація завжди була солідарною з рожавською революцією, розпочатою більше двох років тому. Наші активісти були там з перших днів спротиву в Кобані. Найкращий прояв солідарності з народами, які борються за свою свободу – стояти з ними пліч-о-пліч.

Ми завжди знали, що Кобані не впаде і він не впав всупереч тому, про що капіталістичні ЗМІ кричали сотні разів з початку опору. Місяць тому «ІД» контролювала 40% Кобані, сьогодні всього 20%, і вони відступають [після запису цього інтерв’ю «ІД» була повністю вигнана з міста]. Враховуючи, що «ІД» також програє свої бої з іншими силами в регіоні і стає слабшою, ми можемо сказати, що опір у Кобані був успішним.

Ресурси та навички будуть відрізнятись від кожної необхідної боротьби. Рівень гноблення та насильства в різних регіонах різний, тому навички, необхідні для опору, потрібно будувати на безпосередньому досвіді. Принаймні, досвід організації обміну культурою протесту та солідарності є одним із найважливіших навичок. Вони майже універсальні. DAF збудувала власний досвід на культурі комун і боротьби проти гноблення, а також на довгострокових відносинах взаємної солідарності з курдським народом та боротьбі за свободу в Анатолії та Курдистані.

На жаль, дати більш докладну відповідь на це питання в короткій письмовій формі неможливо, воно фундаментальне і важливе, тож потребує ширшого роз’яснення, чого не дозволяє зробити лаконічний формат інтерв’ю.

Запитання: Як боротьба в Кобані змінила політичний контекст в Туреччині як для прем’єр-міністра Ердогана, так і для соціальних антиавторитарних рухів?

Турецька держава повинна прийняти протилежні міри по відношенню до Кобані. Туреччина перестала відкрито підтримувати «Ісламську державу», хоча, як і раніше, латентно підтримує її з-за лаштунків. Вона мала намір створити проект під назвою «безпечний регіон», який означав військову інтервенцію з метою послаблення опору курдів, а також напади на сили Ассада в союзі з Братами-мусульмана в Сирії. На щастя, ці плани не увінчались успіхом.

Акції солідарності, які організовувались антиавторитарними рухами, поширювались по всьому світу до степені, небаченої за останні роки. Ця міжнародна солідарність була важливим фактором успіху кобанського спротиву. Рожава – це ще один приклад, який доводить, що люди здатні зробити революцію без якоїсь авангардної партії чи «еліти» навіть там, де немає промисловості. І це може трапитись на Близькому Сході, де боротьба за свободу означає боротьбу проти всіх видів гноблення, в тому числі патріархату, а також вбивств за етнічною та релігійною ознаками.

Запитання: Тексти DAF називають «Ісламську державу» «жорстокою бандою, створеною глобальним капіталізмом» і «субпідрядником держав, які хочуть качати ресурси з регіону». Чи можеш ти коротко проаналізувати суть «Ісламської держави» – чому вона з’явилась і чиїм інтересам служить?

Очевидно, що дії «Ісламської держави» служать економічним та політичним силам, які мають інтереси в регіоні. Це можуть бути прямі або непрямі вигоди, які зміцнюють руки цим силам. Наприклад, радикальні ісламістські групи вигідні західним економічним та політичним силам в якості картинки для пропаганди на захист західних цінностей. У пропаганді західних держав ісламський терор займає ключове місце. Навіть більше, політична правда така, що деякі країни, включаючи США, мають угоди з цими фундаменталістами. Це 50-річна політика західних країн на Близькому Сході.

Чиновники турецької держави негативно висловлюються про «Ісламську державу» майже в кожному своєму публічному виступі. Але ми стали свідками реальної політичної співпраці турецької держави з «Ісламською державою» в якості протидії опору курдів. Таким чином, в теорії «Ісламську державу» Туреччина не підтримує, а на практиці виходить зовсім навпаки.

Запитання: Здається очевидним, що турецький уряд сподівається, що «Ісламська держава» послабить силу курдів в регіоні. Але як ти думаєш, якими є довгострокові плани Туреччини щодо «ІД»?

Туреччина поставляє велику кількість зброї та екіпірування для новобранців «ІД» ще з тих часів, коли вона була частиною «Вільної сирійської армії». Ця підтримка продовжується таємно. Турецький уряд почав виступати «проти» «ІД» після того, як курди успішно відвоювали Кобані. Наші товариші, які спостерігають за турецько-сирійським кордоном, звітують про підозріло великі колони транспорту, які регулярно його перетинають.

Туреччина має тісні зв’язки з Братами-мусульманами і їхньою спільною довгостроковою метою є отримання влади в регіоні за рахунок повалення режиму Ассада. «Ісламська держава» є їхнім союзником в цій боротьбі.

Запитання: Можливо, «Ісламська держава» ніколи б не отримала владу, якби не зброя, яку США імпортували в Ірак. В цей же час, авіаудари та координація США з бійцями з Кобані відіграли свою роль у запобіганні отримання контролю «ІД» над цим містом. Чи узаконило це США серед тих, хто захищає Рожаву? Які проблеми це створює анархістам, які виступають проти державної влади?

Це хибне враження, продуковане засобами масової інформації. Авіація США прийшла дуже пізно – лише після того, коли стало остаточно зрозуміло, що Кобані не впаде. Ситуація вже не була критичною і курди справилися б і без США. Також снаряди американської авіації «випадково» впали на територію курдської самооборони, а також «випадково» опинились в руках бойовиків «Ісламської держави».

Успіх опору в Кобані визначений лише самоорганізацією народної влади. Через такий сильний спротив, а також силу міжнародної солідарності, США та їх союзники змушені були вжити заходів.

Бомбардування та висвітлення в ЗМІ є частиною політичних маневрів проти революції, які намагатимуться знищити її шляхом її виключення. Рожавська революція є частиною довгої історичної боротьби курдського народу за свою свободу. Його наполегливість в житті без громадянства, успіхи у звільненні жінок не є збігами обставин.

Завданням є поєднати цінності, набуті під час рожавської революції, і політичну дійсність в умовах військового часу.

Запитання: Чи можеш ти сказати, якими є відносити між збройною боротьбою та її авангардом? Чи збройна боротьба йде на компроміс з антиавторитарними ідеями, адже є думка, що війна неминуче призводить до ієрархії і спеціалізації? В нас була цікава і важлива розмова в США після протестів у Фергюсоні, коли діло доходило до стрілянини з обох сторін. Деякі товариші з Салонік (Греція) дискутували з нами на цю тему, стверджуючи, що коли в соціальний конфлікт втручається зброя, це завжди означає відступ від анархії. Але, можливо, в деяких випадках реальний інший варіант?

Коли всі люди, які в змозі тримати зброю, є озброєними, то про який авангард може йти мова? Сили народної самооборони в Рожаві включають в себе людей різного віку – як чоловіків, так і жінок (серед яких вже є легендарні бійці) – усіх етнічних і релігійних груп з усього регіону і навіть світу.

Ієрархія, яка утворюється під час збройної боротьби партизан, не означає, що вона має виключне право на існування в соціальних структурах, утворених революцією. Це усвідомлення є частиною боротьби народів Рожави за свободу.

Запитання: Товариші з DAF та редактори веб-сайту Anarkismo.net мають потужні аргументи щодо того, що потрібно бути солідарними з боротьбою в Рожаві, незалежно від того, є вона «анархічною» чи ні. Але жодне суспільство, етнос, чи боротьба не є однорідними; кожен з них містить власні внутрішні конфлікти і суперечності, тому найскладнішою частиною роботи є з’ясування цих сторін. З вашого досвіду солідарності з тими, хто бореться в Рожаві, чи стикалась DAF з протиріччями між більш антиавторитарними і менш антиавторитарними структурами серед курдів?

Як ви зазначили, народний рух не є однорідним. Важливість рожавської революції полягає у революційних зусиллях, які стають узагальненими. Це взаємний процес, в якому народи Рожави знайомляться з ідеями соціальної революції і в той же час її формують. YPG i YPJ – організації самооборони, створені самими людьми. Але характер цих організацій був розкритикований в багатьох антиавторитарних текстах.

Аналогічні обговорення відбувались серед товаришів у 2000-х роках, але стосувались вони руху мексиканських сапатистів. Тоді багато товаришів критикували EZLN (Сапатистська армія національного визволення) і авторитарний характер сапатистської революції. Критика характеру народних рухів повинна враховувати аспекти політичної реальності. Як активісти DAF, ми б формували критику в процесі здобуття досвіду, тому ми далекі від упереджень щодо курдського руху. Тут немає співпраці з будь-якими авторитарними структурами і вони не відіграють ніякої ролі у соціальній революції.

Запитання: В США деякі анархісти іноді говорять про те, що деякі етнічні групи, як Чьяпас, наприклад, є «культурними анархістами». Тепер деякі люди говорять так само про курдський народ. Хоча ми не хочемо, щоб боротьба пригноблених і колоніальних народів була невидимою, але нам здається, що небезпечно плутати етнічну ідентичність з політикою. Наприклад, товариші з колишньої Югославії негативно висловились з приводу боротьби, заснованої на етнічному чи релігійному ґрунті, оскільки мали такий досвід громадянської війни 1990-х років. Наскільки важливою є етнічна ідентичність в Рожаві? Чи бачите ви в цьому потенційну проблему?

Рожавська революція організована народами, принаймні, чотирьох різних етнічних і релігійних груп, які рівноцінно беруть активну участь як у військовій, так і соціальній сферах. Курдська етнічна ідентичність стала предметом заперечення та гноблення всіх держав в регіоні. Право на самовизначення пригноблених народів є стратегічно важливим у їх боротьбі за свободу, але не до такої міри, щоб це було причиною для дискримінації. Цей баланс має ключове значення і революція в Рожаві вже позитивно зарекомендувала себе в цьому відношенні.

DAF так само підтримує те, що народ Чьяпас поєднав свою боротьбу з анархізмом, але «культурний анархізм» – не той термін, який варто використовувати.

Запитання: Чи є інші регіони на Близькому Сході, де, як і в Рожаві, відбуваються або можуть відбутись такого роду соціальні експерименти? Що необхідно зробити, щоб досвід Рожави поширювався по всьому світу?

Рожавська революція розвивається паралельно з багатьма соціально-економічними кризами по всьому світу: Греція, Єгипет, Україна… Під час першого періоду арабської весни соціальна опозиція підтримувала ці «весняні хвилі». Через деякий час вони перетворились на зіткнення між фундаменталістами і військовими державними утвореннями. Так, революція в Рожаві розпочалась, коли соціальна опозиція втратила свої шанси на Близькому Сході. Інтернаціональний характер і солідарність цієї революції поширюватиметься по всьому Близькому Сходу, а потім і по всьому світу.

Переклад: Олександр Драгунов, для «Страйку»

Джерело





Loading...



Залишити коментар