Кожен другий українець вважає, що дитину можна бити

0

Кожен другий вважає, що шльопнути дитину по сідницях – не прояв насильства у певних ситуаціях.

Такими є результати опитування, оприлюднені під час презентації інфокампанії “Говори проти насильства”, йдеться у матеріалі УП.Життя.

Її запустили Мінсоцполітики, Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ) та Фонд ООН у галузі народонаселення (UNFPA).

Мета – навчити людей розпізнавати “невидимі” форми домашнього насильства та реагувати на його прояви у своїй родині.

Адже лише третина опитаних вважає насильством демонстративне ігнорування дитини.

А кожен другий не вважає проявами насильства нав’язливі ревнощі чи контроль за стилем і одягом партнера.

Незважаючи на ці цифри, 65% громадян в Україні вважають себе обізнаними про проблему домашнього насильства.

“Наукові дослідження показують, що насильство негативно впливає на дітей. Воно підриває почуття власної гідності дитини, перешкоджає її розвитку та спричинює емоційний і нервово-психічний стрес.

50% чоловіків та 33% жінок вважають, що жертви насильства самі винні; більшість людей засуджують насильство, проте вони не знають як йому протидіяти, коли стають свідками; близько 40% респондентів говорять, що не знають достатньо про домашнє насильство”, – каже голова представництва ЮНІСЕФ в Україні Джама Гулейд.

“Одним з основних індикаторів здорового суспільства є нульова толерантність до насильства, до будь-яких його проявів.

Але важливо не тільки бути нетерпимими, але й активно проявляти свою позицію: говорити про те, що турбує, виставляти межі допустимої поведінки та звертатися за допомогою, коли вона потрібна.

Тільки ці кроки разом допоможуть розірвати коло насильства і будувати здорові стосунки і родини”, – заявив Павло Замостьян, заступник Представника UNFPA в Україні.

“За статистикою, менше чверті постраждалих від домашнього насильства звертаються по допомогу. Щоб це змінити, держава запроваджує нові механізми захисту.

Минулого року ухвалили закон про запобігання та протидію домашньому насильству, і Мінсоцполітики готує близько 40 постанов, указів та розпоряджень, щоб усі механізми почали належно працювати.

Паралельно працюємо, щоб впроваджувати нові інструменти в життя: в Україні вже працює 45 мобільних бригад та відкрито сім притулків для постраждалих від домашнього насильства”, – розповіла Наталія Федорович, заступниця міністра соцполітики.

Щоб показати справжній вплив психологічного насильства на самопочуття людини, в рамках кампанії провели нейробіологічне дослідження.

Воно показало, що фрази із проявами знецінення, погроз, приниження найчастіше викликають в людини страх, гнів або відразу –хоча зовнішньо усі учасники експерименту демонстрували байдужість або посміхалися.

Така поведінка, на думку експертів, є захисною реакцією на насильство. Проте довгостроково вона не захищає, а стимулює насильство. Адже агресор може навіть не розуміти, що завдає болю своїми словами.

“Психологічне насильство – перший крок до фізичного, саме тому важливо вчасно його зупинити. Говорячи вголос про свої почуття, ми знижуємо напругу, демонструємо свої кордони та допомагаємо цим вирішенню конфлікту.

Партнер може не знати, що ображає вас – можливо, у його сім’ї це було нормою. Якщо ви мовчите, то показуєте, що все добре, і з вами можна так поводитися”, – пояснює Оксана Королович, психолог, експерт кампанії “Говори проти насильства”.

Ключовим елементом кампанії є вебсайт www.bezpekavdoma.com, що простою мовою пояснює, як виявляти насильство, зокрема психологічне, а також містить поради психолога щодо реагування та протидії насильству.

За даними глобального звіту про насильство від ЮНІСЕФ у 2017 році, багато дітей потрапляють під вплив насильства вдома: 1 із 4 дітей (176 мільйонів) віком до п’яти років живуть із матір’ю, яка є нещодавньою жертвою свого партнера.

У всьому світі три чверті дітей віком від 2 до 4 років, а це майже 300 мільйонів, регулярно стають жертвами насильницького виховання (фізичне покарання/агресія) від їхніх батьків або піклувальників вдома.

ЧИ МОЖНА ШЛЬОПАТИ ДИТИНУ ПО ПОПІ. ЩО КАЖЕ НАУКА

Бити дитину по попі долонею – поширений спосіб дисципліни, який використовують батьки по всьому світу.

І це незважаючи на те, що у 53 країнах світу така поведінка заборонена, в тому числі в Україні.

Про те, можна лупцювати дитину по попі чи ні, гаряче дискутують.

Прихильники такого покарання стверджують, що це безпечно, потрібно і ефективно. Опоненти переконують, що це шкодить дітям і порушує право людини на захист.

Втім, дослідження чітко показує, що шльопання по попі збільшує ймовірність багатьох поганих наслідків для здоров’я і розвитку дитини, пише The Conversation.

Це психологічні проблеми, зловживання наркотиками, схильність до суїциду, фізичними проблемами розвитку і поведінки.

Наприклад, якщо дитину били по попі, відколи їй було 15 місяців, згодом малюк проявляв поганий характер і був менш схильний до позитивної поведінки у 5 класі і навіть у підлітковому віці, показують результати дослідження Університету Міссурі.

“З кожним ударом діти відчувають не лише фізичний біль, але й емоційний. Для них це знак, що батьки не люблять їх. Для дітей шльопання – це повідомлення про те, що вони не хороші. А це спричиняє до агресивної поведінки у майбутньому”, – каже експерт з батьківства Керол Ліберман.

Фізичні покарання можуть впливати навіть на мозок дітей.

В іншому дослідженні науковці вивчали суворі тілесні покарання (СТП).

Вчені визначили це як: бити дитину хоча б раз на місяць впродовж трьох років, часто за допомогою долоні чи паска.

Науковці виявили, що у дітей, яких регулярно шльопали, було менше сірої речовини у певних ділянках префронтальної кори, які відповідають за депресію, наркоманію та інші психічні розлади.

Вони також виявили “суттєві кореляції” між кількістю сірої речовини у цих ділянках мозку і результатами IQ-тесту.

Досліджень, які показують, що бити дітей по попі – корисно, не існує. А це не менш важливо, переконують науковці.

Зараз є сотні різноманітних висококваліфікованих досліджень про биття дітей.

Наука доводить, що ляпання по попі пов’язане зі шкідливими наслідками.

Під керівництвом доктора Елізабет Гершоф провели великі мета-аналізи.

Перший документ, опублікований у 2002 році, охоплює 88 досліджень щодо биття дітей за 62 роки.

Він доводить, що покарання пов’язане з фізичним насильством, злочинністю та антисоціальною поведінкою.

Мобільні бригади з протидії домашньому насильству з’являться ще у чотирьох містах
#небийдитину. Новий флешмоб проти насильства на Facebook – інфографіка
Другий огляд опублікували у 2016 році. Він охоплює 75 досліджень, проведених впродовж останніх 13 років.

Аналіз показує, що немає жодних доказів того, що шльопання покращує поведінку дітей.

Але є докази, що діти, яких ляскали по попі, більш схильні до агресії, антисоціальної поведінки, психологічних проблем і поганих стосунків з батьками.




Loading...



Залишити коментар