Правозахисники та журналісти обговорили проблему ультраправого насилля

0

В Києві відбулась зустріч правозахисників, журналістів та громадських активістів різних ініціатив.

Захід відвідали представники поліції, офісу Омбудсмена, авторитетної мережі Amnesty International та Центру інформації про права людини, а також «Соціального руху», повідомляють на сайті цієї організації.

Тема зустрічі звучала як «Тиск на громадянське суспільство. Форми та методи».

Напади на феміністок, екоактивістів, ЛГБТ-людей, громадян з лівими політичними поглядами, журналістів, антикорупційних активістів, студентів чи студенток, які проводять мирні зібрання та публічні заходи на теми, які не подобаються праворадикалам або їхнім покровителям – всі ці кричущі випадки опинились у фокусі заходу.

Проблеми зі свободю слова через активні праворадикальні рухи є не лише в Україні. Як зазначалось, ця проблема присутня у всьому регіоні: Польща, Угорщина, Росія, Туреччина стикаються зі зростанням ультраправих та безкарністю їхніх злочинів на ґрунті ненависті.

Ситуація із дотриманням прав людини в Україні ускладнюється непрофесіоналізмом полісменів, а іноді тим, що нападники праворадикальних переконань уникають відповідальності за незаконні дії. «Мирні зібрання, журналісти, опозиційні ЗМІ, суди, концерти та культурно-масові заходи піддаються нападкам таких ультраправих організацій як C14, ЦК «АЗОВ», «Правий сектор» та «Традиція і Порядок». Праворадикали залишаються безкарними через те, що – і вони цього не заперечують – їх діяльність покривається, а іноді курується прямо з поліції та СБУ. Чому це відбувається? Тому що праворадикали і нині правлячий клас є невіддільними та взаємодоповнюваними структурами», – висловив думку правозахисник і активіст «Соціального руху» Володимир Чемерис. Він упевнений, що ультраправі користуються підтримкою деяких чиновників. Це засвідчив і представник Уповноваженого з прав людини Михайло Чаплига: на його думку, дії поліції міста Києва 19 січня ц.р. були упередженими до людей із лівими переконаннями, а дії поліції Львова по відношенню до зоозахисників 28 січня мали ознаки скерованих сторонніми людьми праворадикальних поглядів.

Під час заходу виступив Юрій Зозуля, начальник управління патрульної поліції Києва. Він пояснив, чому 19 січня 2018 р. поліція заарештовувала під надуманим приводом не радикалів, а учасників акції пам’яті. За його словами, «превентивні дії» – це нормальна практика: «Якщо одна людина хоче бути побитою і йде на контрмітинг до 100 людей, то це її право… Але ми ж не можемо допустити, щоб її вбили… Я краще віддам наказ не пустити на акцію ту одну людину і збережу їй здоров’я».

Михайло Чаплига у відповідь на репліку поліціянта сказав: «Не треба вигадувати якихось дивних тактик запобігання бійки, керуйтесь принципами ОБСЄ! Для чого ж потрібна держава? Щоб забезпечувати право людини».

Напрошується висновок, що поліція розуміє, яку загрозу для жття і здоров’я ультраправі становлять. Проте жодних дій по нейтралізації відповідних рухів правоохоронці не вживають. Замість цього вони мовчки забезпечуватимуть право радикалів зривати мітинги, вважають представники «Соціального руху».

Тетяна Печончик, голова правління Центру інформації про права людини: «Напади на феміністичні організації і рухи, на людей з ЛГБТ-спільноти, зриви дискусій і презентацій не розслідуються належним чином. До прикладу після Маршу рівності 2017 року праворадикалами було вчинено напад: мало місце вистежування та завдання тілесних ушкоджень співробітнику Центру інформації з прав людини, який був на акції та фіксував перебіг подій. Варто зазначити, що реформована патрульна служба працює значно краще і оперативніше, проте слідчі працівники залишаються ті ж самі. Можливо, через це розслідування злочинів на ґрунті ненависті гальмуються, проте буває таке, що працівники вже начебто й реформованої поліції проявляють бездіяльність. Під час нападів на екоактивістів, антикорупціонерів, антизабудовних активістів і пошкодження їхнього майна за присутності правоохоронців, останні нерідко просто спостерігають за перебігом подій, не перешкоджаючи протиправним діям. Так, представник ЛГБТ-спільноти Ігор Захарченко, антизабудовна активістка Валентина Аксьонова та інші піддавались нападам неодноразово. Причина такого становища у тому, що злочини на ґрунті ненависті кваліфікуються як всього-навсього «хуліганські дії», держава не має нормальних механізмів захисту правозахисників, а праворадикали потрапляють до лав поліції.»




Loading...



Залишити коментар