Українська шахтарка відвідала феміністський форум в Європарламенті

0

Алла Латнер, Шахтарка з міста Кривий Ріг, відвідала феміністський форум Feminism without borders в Європарламенті.

Подія дозволила загострити увагу на проблемах українських робітниць і отримати інформацію про боротьбу жінок в інших країнах.

Криворожанка Алла Латнер виступила перед феміністськими активістками з усього світу.

Про візит до Брюсселя, реакції на інформацію про жіночу працю в Україні та обміні досвідом Алла розповіла докладніше в інтерв’ю.

Про що був ваш виступ на Міжнародному жіночому форумі?

Я розповіла, що з України і все своє життя прожила в місті Кривий Ріг. Про те, що це одне з найдовших міст в світі, протяжність якого становить понад 120 км завдяки підземним покладам руди, що містить метал. Тому всі підприємства по місту пов’язані з видобутком руди і її обробкою – це кар’єри, шахти, фабрики і комбінати, в тому числі що належать міжнародному концерну Лакшмі Міттал. Так що вибір роботи у населення визначено.

Я підкреслила, що свідомо йшла працювати в шахту на шкідливі умови на глибину 900 метрів під землею, щоб заробити пільгову пенсію. Зміна тиску і нестача кисню, як фактори, що впливають на фізіологічний стан організму, давали можливість раннього виходу на пенсію. За висновком Міністерства охорони здоров’я України жінки, які відпрацювали 7 років під землею і мають 15 років загального стажу, могли вже в 45 років отримувати пенсію і не працювати. Раніше вважалося, що жінок в шахті немає, так як до 2017 року в Україні діяв список заборонених для жінок професій, тому при вимозі поліпшень умов праці та підвищення заробітної плати нам погрожували звільненнями, посилаючись на закон. На даний момент я отримую близько 140 євро з урахуванням того, що перебуваю по 9 годин на шахті і від 10 до 11 годин на підприємстві, хоча за період кризи з 2014 року наша валюта знецінилася в 3,2 рази. І пільгової пенсії мене позбавили, прийнявши в 2015 році закон № 2212, який підвищив вік виходу на пенсію на 5 років. Та ще й пенсійна реформа, що вводиться з 2019 року, урізала мені суму виплат в два рази.

В кінці я зазначила, що в травні 2017 року в нашому місті пройшли масові страйки різних підприємств з вимогою підняття зарплат до рівня, що компенсує девальвацію, тобто в гривнях на рівні 1000 доларів. Але, на жаль, боротьба за гідну оплату праці і повагу триває.

Багатьом сподобався мій виступ, а журналістка Maria-Afroditi Tziantzi просила дозвіл на публікацію моєї промови. В особистій бесіді з Костадінкою Куневою з Греції я цікавилася, як “розворушити” наш народ. Вона сказала, що тільки особистим прикладом і публічним обговоренням хвилюючих тем можна вивести народ зі ступору і страху. Ірина Соломатіна з Білорусії дуже хвалила мою промову за оприлюднення законів по Україні. Вона співпрацює з центром Меморіал який і займається темою гендерної дискримінації і обіцяла мене з ними познайомити. Взагалі на форумі скористалась нагодою і обмінялися контактами, щоб підтримувати зв’язок і обмінюватися інформацією та досвідом.




Loading...



Залишити коментар