Як Китай проводить економічну експансію України

0

Україні дуже терміново потрібно перевести кредит для погашення зовнішнього боргу. Переговори в Лондоні з МВФ закінчилися безрезультатно – Фонд висуває Києву все нові вимоги, в тому числі політичні. На обслуговування зовнішнього боргу потрібні величезні суми – 15 млрд доларів. І вже в цьому році – 8. Цих грошей у України немає. Зате вони є у Китаю.

Після провалу лондонських переговорів міністерство фінансів висунуло ідею – позичити гроші у Китаю. Це була дуже дивна ідея з огляду на те, що в тому ж Лондоні, в арбітражному суді, лежить позов Пекіна до Києва з вимогою повернення трьох мільярдів доларів, які Україна позичила в 2012 під закупівлі зернових. Перший транш в 1,5 млрд. дол. був отриманий на початку 2013.

Виконати зобов’язання «режим Януковича» не мав жодних шансів. Зате ті, хто скористався Майданом, отримали прекрасний шанс звалити скандал на «режим Януковича». Що і зробив новоспечений міністр уряду Яценюка Ігор Швайка. Його самого звільнили з поста міністра сільського господарства в 2014 і зараз він під слідством. Так питання повернення боргу за договором стало нерозв’язним, а Україна повинна щось віддати замість грошей. Ось як це відбувалося.

У 2011 році Київ уклав з Пекіном угоду про стратегічне партнерство. І в 2012 році, в каденцію Януковича, КНР посіла перше місце серед торгових партнерів України в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні. Згідно з даними Держстату України, в 2012 році експорт українських товарів та послуг в КНР склав майже два мільярди доларів. Янукович розраховував на китайські інвестиції. Але Китай погоджувався тільки на кредити. Цей факт «регіонали» не афішували і гнули на переговорах свою лінію.

2 грудня 2013 Янукович вирушив з візитом до Китаю. Саме в той день, коли Євромайдан вже вирував в Києві, пікетуючи адміністрацію президента, Віктор Федорович летів в Пекін. І заявив, що домовився про інвестиції на суму в 8 млрд. дол. Але ця цифра потонула в морі протесту, метою якого було повалення Януковича.

Відразу після приходу до влади Порошенка, Яценюк і його уряд руйнують вщент всі напрацювання тодішнього прем’єра Миколи Азарова. У тому числі повністю провалюють і здають китайський напрямок. Ось факти.

Сільське господарство. Поки в міжнародних судах розбиралися питання першої частини «зернового» траншу (1,5 млрд. дол.), другий транш був заблокований. А в ньому якраз і йшлося про інвестиції – про будівництво заводів з виробництва біодизелю та інших. Як же київський режим вирішив питання? Він погодився продати КНР Державну продовольчо-зернову корпорацію (ДПЗКУ) у рамках підготовлюваної Гройсманом реприватизації.

Інфраструктура. Що є ДПЗКУ? Це лінійні і портові елеватори, млини, комбікормові і круп’яні заводи. Це солідні шматки Миколаївського та Одеського портів. Китаю потрібна продукція українського сільського господарства. І Китай підходить до питання системно. Він уже забезпечив фінансову інфраструктуру, купивши Український банк реконструкції та розвитку. Покупець – найбільша спотова товарна біржа Bohai Commodity Exchange Co Ltd з оборотом в один трильйон доларів.

Все це коштувало Пекіну всього 1,5 мільярда доларів. Хоча насправді (з урахуванням перспектив) це – копійки. Просто Україна віддається Китаю за борги. Але це далеко не все. У 2016 році Українська аграрна конфедерація (УАК) підписує з китайською торговою асоціацією меморандум про співпрацю. Формально для обміну інформацією. А насправді для лобіювання інтересів китайських підприємств. Всі передбачені заходи – «джентльменський набір» економічної розвідки.

Енергетика. Далі більше. Під прикриттям Мінекології України, яке хвалиться залученням мільярда китайських інвестицій, Київ продає китайській компанії CNBM у власність 10 найбільших сонячних електростанцій потужністю 267 МВт. За словами глави компанії Юнчжи Чена, «придбання контролю над зазначеними активами було здійснено в обмін на погашення безповоротної і безгарантійної заборгованості на цю суму за товарними операціями з постачання обладнання».

Військово-промисловий комплекс. Історія продажу за безцінь України Китаю радянських військових технологій і об’єктів почалася не вчора. Перший китайський авіаносець «Ляонін» – це радянський «Варяг» з Миколаївських верфей. Ми пам’ятаємо і скандал, коли в пресу просочилася інформація про плани реалізації проекту надважкого транспорту «Мрія» аж до креслень. Київська влада спростувала цю інформацію, але диму без вогню не буває.

Транспорт. 15 січня 2016 року через Іллічівськ (Чорноморськ) стартував товарний так званий «склад Яценюка» за маршрутом «Україна-Китай». Або, як віщали українські ЗМІ, «Великий шовковий шлях». Передбачалося, що він випередить за часом маршрут через РФ на кілька діб. Точніше на одну добу. Однак насправді все виявилося гірше. Поїзд замість 12 діб їхав 16. Але це не найгірше. Замовники вантажу (Яценюк) не заплатили вчасно. Повернення складу обіцяли 17 березня 2016. Але поїзд так і застряг в Китайській Народній Республіці надовго. На кордоні з Казахстаном. На жаль, але бажаючих провезти свої вантажі на «поїзді Яценюка», не виявилося.

Неприємна історія вийшла і з будівництвом залізниці з Києва до Борисполя – «Повітряний експрес», на яку видав кредит Китай. 372 млн. дол. розчинилися в повітрі. Ще щось піде Китаю за борги. Що? Китай вважає за краще запозичувати технології і виробляти продукцію самостійно. Пропонуючи гроші, Китай буде нав’язувати свої інженерні рішення, обладнання та робочу силу. Партнеру залишиться борг і пропозиція розрахуватися активами.

Земля. Апофеоз китайської експансії в Україні, як припускають, настане в той момент, коли Порошенко проштовхне через Раду зняття мораторію на продаж землі. І якщо куплені і взяті в оренду землі будуть повністю або частково виводитися з юридичного та дипломатичного поля України – то власником її стане Китай. Причому зовсім без війни. І ось як саме. В Україні був виробник лимонної кислоти – Смілянський цукровий завод. Китай різко опустив ціну на товар, збанкрутував завод, і знову вийшов на ринок з високою ціною.

Китай розглядає Україну як свідомо слабкого партнера, якого можна брати голими руками.

І так, власне, і діє.

Джерело (рос.)

 




Loading...



Залишити коментар