Бунт в ефірі. Як страйкували телевізійники «Чорноморки»

1

загруженное (1)Денис Єгоров

Страйк на телебаченні — таке зустрінеш нечасто. Втім, працівники кримської телекомпанії “Чорноморська”, добиваючись виплат зарплати, порушити звичну тенденцію. Того тижня їх страйк став центральною подією Криму, але в підсумку захлинувся.

Ми звертались і до прокуратури, і до парламенту. Потім оголосили ультиматум, як останнє 1001-ше попередження. Але безрезультатно, – розповідає “Страйку” ведучий “Чорноморки” Володимир Андронакі. – Рано чи пізно вибух мав статися.

Андронакі працює на телеканалі добрих п’ять років. За цей час він став одним із облич “Чорноморки”, а його авторська програма здобувала серйозні по кримським міркам рейтинги.

Цікавий момент: власниками телеканалу є народний депутат від “Батьківщини” Андрій Сенченко, екс-міністр соціальної політики Людмила Денисова і опозиційний бізнесмен Сергій Велижанський. Не складно здогадатись, що при такому складі інвесторів, канал активно критикував Партію регіонів, чим і зажив популярності серед опозиційно налаштованих кримчан.

Та у гонитві за політичними балами, власники телекомпанії стрімко втрачали авторитет в очах власного трудового колективу. Проблеми із невиплатами зарплати, за словами співробітників, тривали вже не перший рік і повторювались із завидною регулярністю.

– Бувало, затримують виплати за три місяці. Як тільки люди починали обурюватися, давали гроші за останній місяць, а попередні борги “пробачали”, – згадує телеведучий. – Сподівались, що люди просто забудуть і працюватимуть далі. Багатьом із нас винні і за попередній, і за позаминулий рік.

Середня зарплата на “Чорноморці” складає 3-3,5 тисячі гривень. Як працівникам вдавалось підтримувати своє життя в умовах постійних невиплат, викликало щирий подив у колег. Як розраховуватись за кредити? Оплачувати недешеве лікування, коли здавало здоров’я? Працювати в таких умовах частині телевізійників видавалось справжнім мазохізмом. В підсумку за останні два роки з каналу звільнилися 3/4 трудового колективу. Остання заборгованість тривала з листопада, це й стало поштовхом для страйку.

На початку 2013 року працівники стали вимагати загальних зборів і пояснень від керівництва. Зустріч відбулась. Андрій Сенченко заявив колективу, що влада “пресує” його бізнес, тому й затримки. Тим, кого умови не влаштовують, запропонував звільнятись.

Тільки-но у повітрі редакції запахло бунтом, керівництво негайно вжило заходів. За звичною схемою, було видано 70% зарплати за останній місяць. Про попередні місяці навіть не йшлося. Тим часом розгорнулась боротьба із “зачинщиками” бунту. Авторську передачу Володимира Андронакі закрили, а його самого ізолювали від трудового колективу, виділивши кабінет на протилежному кінці міста. До слова, кабінет знаходився у республіканському штабі “Батьківщини”.

Намагались відправити куди-небудь, аби подалі від колег. Вигадали передачу, де, за сюжетом, я мав прожити день на офіційні добові. А робити це я мав у віддалених від Криму містах, таких як Макіївка. Зрештою, редактори самі зрозуміли ідіотизм цього задуму, – зізнається Андронакі. – Замість роботи в кадрі доручили начитувати рекламні оголошення. І от я сидів, читав оголошення про загублених песиків…

Страйк оголосили в четвер 7 лютого. Прийшовши на роботу 15 працівників “Чорноморки”, переважно — із служби новин, відмовились виконувати свої обов’язки, вимагаючи негайно погасити заборгованість. Переконати решту колективу приєднатись до акції не вдалося.

На підтвердження своїх намірів, страйкарі написали заяви до правоохоронців, в яких просили провести перевірку бухгалтерської документації “Чорноморки”. Наступного дня, злякавшись перевірок, керівництво потайки спробувало вивезти необхідну документацію.

Ми бачили людей, які виносять коробки з папками документів. З третього поверху, з бухгалтерії, проходять через буфет на задній двір і вантажать їх у машину, – повідомляв один зі співробітників каналу.

У другий день страйку на протестуючих журналістів чекав сюрприз. На вході в редакцію їх зустріли міцні хлопці із приватної охоронної фірми, котрі не пропускали в будівлю усіх “неблагонадійних”.

Керівництво ЧТРК непослідовне, неоригінальне, – написав у фейсбуці журналіст служби новин Олександр Губарєв. – Коротше, вони не знають, як би нас задавити. Вчора лякали співробітників статтями Кримінального кодексу, сьогодні — закрили двері, викликали лисих “бичків” і не пускають на місце роботи.

Студентам, які були влаштовані неофіційно, взагалі сказали “до побачення, ми вас вперше бачимо”. Ті шоковані! Показують охороні свої посвідчення “Чорноморки”, а ті й оком не ведуть, – додає Андронакі.

Тим часом підтримка «чорноморцям» прийшла від колег по цеху. Про страйк на телеканалі написали практично усі газети і сайти Криму. Невдовзі новина розійшлася і всеукраїнськими виданнями. На підтримку страйкарів виступила Спілка журналістів Криму. Не лишились в стороні і глядачі: сторінки журналістів у соцмережах буквально ломились від повідомлень про підтримку.

У коментарях для преси Люмила Денисова звинуватила організаторів страйку у непрофесійності. А персонально Володимира Андронакі — у “халтурах” з використанням корпоративного обладнання.

Я знаю, що активність пана Андронакі фінансують наші політичні опоненти, які давно борються з “Чорноморкою”. У них одна мета – її закрити”, – заявив у коментарі “Обозревателю” інший співвласник Андрій Сенченко.

Телеведучий поспішив відкинути звинувачення:

Якщо пан Сенченко вважає, буцімто нас купили конкуренти, то я пропоную йому перекупити нас. Зробити це дуже просто — виплатити нашу зарплату.

У понеділок конфлікт припинився. Завершився він програшем трудового колективу. Продовжувати страйк далі — означало забуксувати у юридичній казуїстиці і наражати на репресії решту колег. Тож усі учасники страйку подали заяви про звільнення за власним бажанням.

– Ні, ми не програли, – каже Володимир Андронакі. – Нам не вистачило буквально дрібниці — солідарності у колективі. Наші колеги проявили нерішучість, злякались. Але я не засуджую їх. Прикро, що на момент страйку у нас не було своєї профспілки. Я думаю, наш досвід будуть повторювати інші редакції, які зіткнуться з такою ж жадібністю працедавця. Нехай ці страйки завершуються успішно. А для цього необхідно одне — повна підтримка колективу і рішучість йти до кінця.




Loading...



1 коментар

  1. Володимир on

    Денис, привет. Вы правильно определили главную причину поражения – отсутствие боевого профсоюза, а для поддержки со стороны коллектива достаточно и половины работников коллектива, а в Вашем случае можно было воспользоваться правом на регистрацию конфликта в структурном подразделении, у Вас, как я понял, это служба новостей и ваших там подавляющее большинство, поэтому можно было бы стоять до последней капли крови работодателя со всей его “батьківщиною”. Конечно, вы не знали всех этих глупостей (тонкостей). Но вы поступили мудро, когда уволились не по соглашению сторон, а по собственному желанию и у вас (я имею в виду всех уволенных соратников) – есть возможность по суду восстановиться на работе (можем помочь). Из статьи неясно рассчитались ли с вами по зарплате в полном объёме (кстати, по не выплате зарплаты нет срока давности в суде – подумайте). Я давно мечтаю поиметь лицемеров из “батьківщини” – всегда к Вашим услугам.

Залишити коментар