До створення «Державного страхового фонду праці» та походження джерела постійного його фінансування - Перший Соціальний

До створення «Державного страхового фонду праці» та походження джерела постійного його фінансування

0

Інтернет-портал СтрайкUA розпочинає серію публикацій, що присвячені формуванню низки авторських ідей та пропозицій з боку незалежних профспілок по модернізації соціального, профспілкового та трудового законодавства України. Сьогодні наш автор – Попенко Ігор Петрович, Голова Вінницької обласної організації всеукраїнської незалежної профспілки «Трудящі»,  тел.096 457 35 15, [email protected]

До створення «Державного страхового фонду праці» та походження джерела постійного його фінансування.

 Розділ І. Анотація.

Подібні фонди давно існують у багатьох європейських країнах. Вони передбачають гарантування забезпечення дотримання законодавства країни в отриманні грошової винагороди за виконану роботу найманим працівникам. В Україні вже кілька років поспіль лунають ідеї про необхідність створення такого фонду. Проте, будь – яка ідея чи програма має право на існування, якщо вона підтверджена фінансово. В Державному бюджеті України на 2013 рік не передбачено створення та фінансування подібного проекту.  Впевнений, що і на наступний рік в бюджеті коштів бракуватиме на створення такого фонду. Адже борги із заробітних плат найманим працівникам, лише згідно статистичних даних, складають близько 1 мільярда гривень. Окрім того, виплата заборгованостей із заробітної плати, що виникла в наслідок господарської діяльності приватних структур, за рахунок Держави є неприпустимою й викликатиме хвилю критики громадськості. Саме так і сталось із пропозицією екс – міністра соціальної політики С.Тигібка, коли він пропонував створення такого фонду й його наповнення фінансами за рахунок введення додаткового податку на заробітну плату. Тобто, суспільство піддало критиці «рішення проблем працівників за їх же рахунок», адже винні не самі працівники а власники приватних підприємств.

Тому моя ідея, складається в основному із пропозиції пошуку постійного фінансування. І рішення проблематики погашення боргів із заробітних плат, що виникли в наслідок господарської діяльності приватних підприємств за їх же рахунок. Для реалізації задуму необхідно внести поправки до ст..250 Трудового кодексу та ст..44 ЗУ «Про професійні спілки їх права та гарантії діяльності». Текст цих статей у додатку №1,

ДОДАТОК №1

1. Кодекс законів про працю України

Стаття 250. Відрахування коштів підприємствами, установами, організаціями первинним профспілковим організаціям на культурно-масову, фізкультурну та оздоровчу роботу.

Власники або уповноважені ними органи зобов’язані відраховувати кошти первинним профспілковим організаціям на культурно-масову, фізкультурну та оздоровчу роботу в розмірах, передбачених колективними договорами та угодами, але не менше ніж 0,3 відсотка фонду оплати праці відповідно до Закону України “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності”.

 

2. Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»

 

Стаття 44. Відрахування коштів підприємствами, установами, організаціями первинним профспілковим організаціям на культурно-масову, фізкультурну та оздоровчу роботу.

     Роботодавці зобов’язані відраховувати кошти первинним профспілковим  організаціям на культурно-масову, фізкультурну і оздоровчу роботу в розмірах, передбачених колективним договором та угодами, але не менше  ніж  0,3  відсотка  фонду оплати праці з
віднесенням цих сум на валові витрати,  а у бюджетній сфері  –  за рахунок виділення додаткових бюджетних асигнувань.

 

текст із пропонованими змінами у додатку №2:

ДОДАТОК № 2

1. Кодекс законів про працю України

Стаття 250. Відрахування коштів підприємствами, установами, організаціями первинним профспілковим організаціям на культурно-масову, фізкультурну та оздоровчу роботу., та Державному страховому фонду праці на забезпечення повноти дотримання трудових прав найманих працівників України.

Власники або уповноважені ними органи зобов’язані відраховувати кошти первинним профспілковим організаціям на культурно-масову, фізкультурну та оздоровчу роботу в розмірах, передбачених колективними договорами та угодами, але не менше ніж 0,3 (0,15) відсотка фонду оплати праці відповідно до Закону України “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності”. А також 0,15 відсотка Державному страховому фонду праці на забезпечення повноти дотримання трудових прав найманих працівників України.

 

2. Закон Украины «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»

 

Стаття 44. Відрахування коштів підприємствами, установами, організаціями первинним профспілковим організаціям на культурно-масову, фізкультурну та оздоровчу роботу.

     Роботодавці зобов'язані відраховувати кошти первинним профспілковим  організаціям на культурно-масову, фізкультурну і оздоровчу роботу в розмірах, передбачених колективним договором та угодами, але не менше  ніж  0,3 (0,15) відсотка  фонду оплати праці з віднесенням цих сум на валові витрати,  а у бюджетній сфері  -  за рахунок виділення додаткових бюджетних асигнувань.

              Почну із того, що хочу наголосити на кількох фразах цих статей вище вказаних ЗУ:

 1. Чітко передбачено законодавством, що 0,3 відсотка від фонду заробітної плати відраховуються на культурно – масову, фізкультурну та оздоровчу роботу. Тобто, це є як приклад проведення якогось шахового турніру, організація колективного відпочинку, спортивного змагання тобто всього того, що вже давно не виконується професійними спілками. Й куди використовуються ці кошти, можливо тільки здогадуватись.

 2. Виплачених 0,3 відсотка підприємство відносить ці суми на валові витрати. Тобто, ці витрати входять у собівартість продукції.

 3. Законодавством чітко передбачено мінімальний розмір, не менш 0,3 відсотка фонду оплати праці. Є безліч прикладів, в яких при підписанні колективних договорів на підприємствах, профспілки й роботодавець погоджують не 0,3 відсотка а цілий 1 відсоток та іноді й ще більше. Тобто, думка про те, що вирішуються проблеми боргів із заробітних плат за рахунок профспілок є докорінно невірною. Законодавчо ми просто знижуємо мінімальний розмір як обов’язковий для перерахування  профспілковим організаціям, поділяючи його із Державним страховим фондом праці. А профспілки, при розробці та підписанні колективних договорів, можуть передбачати будь – який більший розмір цієї оплати. Окрім того, на переважній більшості підприємств взагалі не має первинних профспілкових організацій. Лише на небагатьох підприємствах взагалі перераховують профспілкам навіть мінімальні 0,3 відсотка.

            При внесенні змін до вищевказаних статей законодавства, потрібно в пояснювальній записці передбачити можливість перегляду відповідного пункту колективних договорів про розмір оплати профспілковим організаціям від фонду оплати праці на підприємствах, що вже  передбачили цю оплату у розмірі 1 відсотку. Тобто, дозволити роботодавцям переглянути цей розмір в колективному договорі у бік зменшення, але не більш як 0,15 відсотка.

            Таким чином, виникає можливість створення Державного страхового фонду праці й постійного його фінансування для виконання своїх функцій, які повинні бути передбаченні у статуті, положенні.

  Розділ ІІ. Фінансовий розрахунок.

Свій фінансовий розрахунок я проводив виходячи із офіційних даних Державної служби статистики України, станом на 01.02.2013 року.

  1. Фонд оплати праці найманих працівників – 31 328,8 млн. грн..

Таким чином: із  31 328 800 000 грн.. 0,15 відсотка складає 46 699 320 грн.

Якщо виходити із інших офіційних даних Державної служби статистики України, станом на 01.02.2013 року

  1. Середній розмір заробітної плати – 3000 грн.
  2. Кількість найманих працівників – 10195,1 тис. осіб.

Таким чином: 3000 грн. * 10 195 100 осіб = 30 585 300 000 грн., із яких 0,15 відсотка складає 45 877 950 грн.

Тобто, щомісячні надходження  до «Державного страхового фонду праці»  становитимуть в середньому 45 млн. гривень.

12 місяців * 45 млн. грн. = 540 млн. грн. щорічних надходжень.

Таким чином, новостворений «Державний страховий фонд праці» матиме можливість за два роки повністю виплатити борги із заробітних плат по усіх областях України.

Розділ ІІІ. Статут, положення.

            Дані документи мною не розроблялись у зв’язку з тим, що вони потребують багато вільного часу та серйозної юридичної підготовки.  Але, займаючись із 2009 року вивченням проблематики боргів із заробітної плати та природою їх походження на території Вінницької області, є багато не теоретичних а практичних напрацювань та реальних негативних прикладів з даної проблеми. І ці практичні напрацювання можливо використати при розробці проекту статуту, положення про «Державний страховий фонд праці». Тому, якщо вище викладена ідея в анотації про забезпечення постійним фінансуванням новоствореного фонду буде підтримана, то виникне й доцільність розробки таких документів.

 –   При розробці положення потрібно брати до уваги, що новостворений фонд є не благодійним а саме страховим. Й погашення боргу із заробітної плати будь – якого підприємства фондом повинно відбуватись тільки після порушення кримінальної справи або при притягненні винних осіб до відповідальності чи за фіктивне банкрутство, чи за невчасну або навмисну невиплату заробітної плати і таке інше. Це дасть змогу унеможливити в подальшому бажання керівників підприємств та організацій не виплачувати вчасно заробітну плату своїм працівникам або розпочинати фіктивну процедуру банкрутства. Перед погашенням заборгованостей, підприємство – боржник повинне бути обов’язково вивчене юристами страхового фонду, на предмет фінансової спроможності.

–   Обов’язковою засадою звернення до страхового фонду про погашення боргу підприємства – боржника, повинно бути прийняте на сесії обласної ради відповідне рішення або клопотання голови ОДА. Це унеможливить проявам корупції у вигляді надання фінансової допомоги і так економічно спроможним підприємствам. Тобто, відповідальність на себе повинні брати й керівники відповідної області.

–   Передбачити зворотну фінансову допомогу для підприємств державної форми власності або для стратегічно необхідних, задля збереження виробничих потужностей країни.

–   Передбачити виплату не тільки самих боргів по заробітній платі а й відрахування із неї до пенсійного фонду.

–   Основною роботою та завданням фонду повинно бути не лише погашення боргів із заробітних плат а й унеможливлення в подальшому виникнення подібних ситуацій.

–   Передбачити надання позики приватним підприємствам на виплату заробітної плати під заставу майна цих підприємств. Й в разі неповернення коштів, майно переходитиме у державну власність.

 Це лише основні умови для розробки положення про роботу «Державного страхового фонду». Безліч діб`язкових моментів, що стали нам відомі за час практичної роботи в судах по виплаті боргів із заробітних плат, теж необхідно враховувати. Тому, вважаю що до розробки такого положення необхідно залучати не тільки спеціалістів із права а й практиків і саме із незалежних профспілок.

 

 




Loading...



Залишити коментар