Революції стаються, бо молодь не хоче платити за старими боргами - Перший Соціальний

Революції стаються, бо молодь не хоче платити за старими боргами

0

Українське населення зачудовано читає опозиційні ЗМІ та переконує себе у тому, що все буде добре: «ну, якщо не Яценюк, то «Свобода» точно». Втім, стан української економіки, де вона перебуває зараз, змушує задуматися: як і хто віддаватиме. Не розуміння природи боргу не звільняє від обов’язку платити за старими рахунками.

Френсіс Фукуяма, наближена до американського істеблішменту людина,  опублікував у ‘Wall Street Journal’ свою статтю «Революція середнього класу». Судячи з тону та історичного контексту – фінансової кризи – ця стаття адресована,передусім, верхівці світової політики. «Середній клас» є небезпечним для світової олігополії, однак він є слабким, не маючи ідеологічної єдності та військового аргументу. Втім, зараз мова не про це.

Однією із особливостей, на яку звернув увагу Фукуяма, є політичне усвідомлення молодими людьми того, що на них висять борги. Борги, які вони навряд відчувають своїми.

У історичній пам’яті громадян України немає відчуття того, що борги потрібно сплачувати. На жаль, це ґрунтується не на знанні того факту, що більшовики відмовилися платити за боргами Російської імперії.

В суспільстві висить думка про те, що держава щось винна людям. Отже, треба трішки потерпіти. Натомість, ті, хто є при владі відчувають грошовий вимір боргів і кладуть їх на свої рахунки.

Ми всі думаємо, що на нашому рівні борги – лише фікція. На жаль, світ влаштований інакше.

Про те, що борги ніхто не забуває, може свідчити історія про кредит Німеччині. Як відомо, у жовтні 2010 року Німеччина завершила виплату репарацій за підсумками Першої світової війни. На той момент з початку війни минуло 96 років, з дня підписання Версальського миру – 91 рік.

Ми несемо тягар попередників, не бажаючи того. Геоекономіці байдуже, як називалися державні утворення на цій території. Їй цікава додаткова вартість, створена біомасою на територіальному утворенні за певний період часу.

Покоління, які жили після 1991-го року, сповна заплатили забуті більшовиками борги, не підозрюючи того. Покоління, які народжуються зараз, будуть сплачувати борги, взяті Кравчуком і його наступниками: уже без бази у вигляді радянської структури та ринку, який був повний незайнятих ніш.

Європейська, американська та  молодь країн Африки та Азії уже зіткнулася з цією проблемою.

Описуючи нову освічену молодь Європи та США, Френсіс Фукуяма пише: «США та Європа переживають затримку економічного зростання та високий рівень безробіття, який серед молоді таких країн, як Іспанія, досягає 50%. У заможних країнах  старше покоління підвело молодих ще й через те, що заповіло їм свої величезні борги. Тому політикам у США та Європі не варто недооцінювати події, які розгортаються на вулицях Стамбулу та Сан-Пауло. Було би серйозною помилкою вважати, що тут такого статися не може».

Як ми бачимо, скорочення ринків збуту і невизначеність у економіці, змушують боротися проти майбутніх боргів. При цьому, двигуном змін стають ті, кому 19-34 років.

Гунар Хайнсон (Gunnar Heinsohn), німецький публіцист із польським корінням, висунув теорію «молоді, яка виходить за рамки; не вписується у норму» (youth bulge). Відповідно до цієї теорії, надмір саме молоді чоловічої статі збільшує шанси на виникнення повстань, війни та тероризму. Так звані «треті та четверті сини» не можуть претендувати на престижні місця.

У нас теж є подібний розподіл.

Бійка під Могилянкою, побиття журналістки 18 травня та «спортсмени-рейдери» – це і є «треті» та «четверті» діти. На відміну від європейських однолітків, які в основному живуть на «старих» грошах (їх добробут ґрунтується на заслугах батьків і дідів), українське покоління змушене добиватися всього саме. Втім, досягати нічого. А замість боротьби з панівною верхівкою, яка бере кредити та привласнює їх, українська молодь шукає ворога в своїх лавах.

Міжнародні економічні структури братимуть своє будь-якими силами. Капітал не має національності та добре грає на національній гордості. Бразильці пишалися національними здобутками по будівництву спортивних об’єктів – народ же поставив питання про достойний рівень життя і відсутність боргів.

Українці ж далі чекають на «Олімпіаду-2014», сподіваються на закордонних інвесторів і кредити МВФ.

Фукуяма звертає увагу своїх господарів на те, що освічений клас може збунтуватись. Український народ може стати жертовною вівцею, щоб відстрочити це. І так буде доти, поки ми спокійно даватимемо чиновникам брати борги та класти їх на наші плечі.

Мажори не мають бути начальниками наших дітей. Лише ми можемо зупинити кріпацтво. Якщо зможемо…

Олександр Біленький, СтрайкUA




Loading...



Залишити коментар