Захистити нафтовиків США! - Перший Соціальний

Захистити нафтовиків США!

0

145 копия

Після цілого місяця страйку нафтовиків в США нафтові компанії кидають справжній виклик робітничому класу. Стало відомо, що нафтовий гігант Royal Dutch Shell тренуватиме штрейкбрехерів, щоб в повному обсязі відновити виробництво на своїх заводах в Техасі та Луїзіані, які потерпають від найбільшого за 35 років страйку робітників.

Віце-президент Shell в області виробництва Амір Фарід в цей вівторок заявив, що компанія переходить від плану «непередбачуваних ситуацій» до фази «продовження бізнесу» і буде навчати так званих «рятувальників», щоб замінити 800 страйкуючих робітників на своєму найбільшому заводі, розташованому в Х’юстоні, штат Техас. Фарід зазначив, що Shell мала «план надзвичайних ситуації для всіх проблемних ділянок для більше 12-ти місяців». Він сказав, що на непрацюючих заводах відбудеться повна ротація робітників вже до середини літа.

Говорячи простою мовою, якщо робітники не погодяться прийняти диктат нафтових компаній, вони втратять свої робочі місця і відповідно свої засоби до існування.

Ця провокаційна акція від Shell – ведучого посередника таких компаній, як ExxonMobil, Chevron, BP та інших енергетичних експлуататорів – вимагає негайної, необхідної, рішучої і агресивної реакції з боку робітників. Без цього страйк неминуче призведе до поразки та трагічних наслідків для усіх співробітників, а також до посилення позицій капіталістів у боротьбі проти трудових мас.

Страйк повинен розширюватись і охопити всю галузь. Усі заводи повинні бути закриті. Делегації нафтовиків повинні бути спрямовані до сталеливарних фабрик, автомобільних заводів, портів, лікарень, державних шкіл та інших місць роботи, щоб закликати людей до акцій солідарності, в тому числі до масових демонстрацій та страйків. Американських нафтовиків повинні підтримати робітники у всьому світі, які борються в цій транснаціональній корпорації.

Щоб організувати таку боротьбу, робітники повинні взяти ситуацію в свої руки. Треба тверезо оцінити, хто перебуває на стороні робітників і хто виступає проти них.

На боці ворогів робітничого класу стоять не тільки корпорації, але й профспілки, які функціонують в якості допоміжних засобів корпоративного управління. Непримиренність, з якою компанія Shell працювала, залежала виключно від співучасті та співпраці Організації об’єднаних сталеливарників.

Бездарність і непотрібність Організації об’єднаних сталеливарників були показані одразу на наступний день після заяви Shell. В середу, після короткої конференції, скликаної після тижня невдалих переговорів, Організація об’єднаних сталеливарників видала ницу заяву, повну огидного пристосуванства, висловивши сподівання, що «Shell підійде до дискусії з відкритою душею і правильно зрозуміє робітників».

І це було зроблено після того, як нафтовий гігант ясно дав зрозуміти про свої плани щодо звільнення страйкуючих робітників, якщо вони не приймуть ультиматум і не працюватимуть на умовах компанії.

З самого початку страйків Організація об’єднаних сталеливарників працювала рука об руку з компанією для того, щоб ізолювати страйк і позбавити його істотного впливу на виробництво. Страйк обмежує лише 6500 робітників з 30 тис. членів Організації об’єднаних сталеливарників. Профспілка не закликала жодного робітника з найбільших американських компаній розпочинати протести.

Сидячи на $350-мільйонному страйковому фонді, Організація об’єднаних сталеливарників відмовилась платити готівкою посібники страйкувальникам, хоча профспілка змушена оплачувати робітникам продуктові грошові карти і допомагати оплачувати комунальні послуги.

Що стосується профспілки AFL-CIO (Американська федерація праці – Конгрес виробничих профспілок), вона провела засідання своєї виконавчої ради минулого місяця в сам розпал страйку, але не вжила жодних дій, щоб захистити нафтовиків. Керівники профспілок неймовірно бояться повстань робітників, які загрожують їхнім прибутковим відносинам з корпораціями.

Також нафтових магнатів покриває й уряд. У своїй боротьбі проти нафтовиків компанії впроваджують політику корпоративної та фінансової аристократії, сидячи на «двох стільцях», отримуючи підтримку як від демократів, так і від республіканців.

Представники Організації об’єднаних сталеливарників виправдовують своє послаблення страйку тим, що вони нібито хочуть уникнути федерального втручання у трудовий спір. Це не просто боягузтво. Профспілка тісно пов’язана з адміністрацією Обами, тому не хоче конфронтацій з Білим домом.

Нафтовики мають могутніх ворогів. Але вони мають ще могутнішого союзника – робітничий клас в цілому, який має величезну частку в цій боротьбі. Скорочення робочих місць, заробітної плати, жахливі умови праці нафтовиків можна зустріти в незліченних формах по всій країні та в усьому світі.

Теперішнє протистояння дуже нагадує ситуацію, коли президент США Рональд Рейган звільнив 11 тисяч авіадиспетчерів профспілки PATCO (Професійної організації авіадиспетчерів) у 1981 році. Тоді зрада AFL-CIO та ізоляція страйку протягом десяти років призвели до масових звільнень та пригноблення трудових прав, поклала початок масштабного контрнаступу американського і міжнародного правлячого класу проти робітників, який триває і донині.

Близько п’яти мільйонів робітників, в тому числі вчителів, поштових працівників і працівників автомобільної та телекомунікаційної галузей мають трудові договори, термін дії яких закінчується вже цього року. Американський правлячий клас намагається як можна швидше перемогти нафтовиків, перш ніж їхня боротьба стане каталізатором для більш широкого повстання робітничого класу. Тим не менш, це саме те, що нам потрібно.

Єдиним способом зупинити диктаторське панування правлячого класу над суспільством є загальна мобілізація робітничого класу в революційному русі, спрямованому на захоплення політичної влади трудовим населенням, чия праця виробляє багатство суспільства.

Ми закликаємо нафтовиків організовувати страйкові комітети, брати на себе ініціативу, розширювати страйк, організовувати делегації до інших категорій робітничого класу. Страйк має перетворитись у потужний рух усього робітничого класу проти двопартійної капіталістичної системи.

Джеррі Вайт

Переклад: Олександр Драгунов, для «Страйку»
Джерело:
World Socialist Web Site




Loading...



Залишити коментар